Історії загиблих Героїв Нікопольщини. Серед полеглих Героїв, життя яких обірвала росія – Максим Плотник з Марганця. Маленького його часто питали: «Ти циган?». А він відповідав з гордістю: «Я українець!». З початку повномасштабного вторгнення росії його батько став на захист України. А коли повістка прийшла Максиму, він сказав: «Настала моя черга вас захищати, все буде добре, все буде Україна»… У день своєї загибелі чоловік встиг відправити рідним повідомлення. З того бойового завдання не повернувся ніхто…
Інформацію про Героя редакції надала його мама Плотник Лідія Андріївна.
Історії загиблих Героїв Нікопольщини: Максим Плотник
У дитинстві був веселим, енергійним, здібним до навчання
Народився Максим 2 грудня 1991 року у місті Марганець в сім’ї гірника та вихователя дитячого садочка. В 1998 році пішов до школи №3. По дорозі до школи в маленького Максима часто люди запитували: «Ти циган»? Бо хлопчик був чорнявий та засмаглий. На що він з гідністю відповідав: «Я українець!» Однокласники пам’ятають його як веселого, енергійного, гарного друга.
Отримав професію гірника
По закінченні дев’яти класів в 2007 році вступив до Марганецького коледжу ДВНЗ Національний гірничий університет. За період навчання брав активну участь в регіональних олімпіадах та займав призові місця та подяки. Закінчив навчання в 2011 році, отримавши диплом молодшого спеціаліста за напрямком технологія підземної розробки корисних копалин, гірничий технік технолог.
Ще перебуваючи на переддипломній практиці, Максим працевлаштувався підземним гірником очисного забою 5-го розряду на шахту 9-10 Марганецького гірничо-збагачувального комбінату, де пропрацював до мобілізації.
Працюючи, вступив на заочну форму навчання в ДВНЗ Національний гірничий університет, отримав диплом бакалавра та кваліфікацію фахівця в галузі ” Гірництво”.
У 2016 році закінчив ДВНЗ Національний гірничий університет і здобув освітньо- кваліфікаційний рівень спеціаліста за спеціальністю “Розробка родовищ та видобування корисних копалин” за кваліфікацією гірничий інженер.
Одружився на дівчині своєї мрії
Максим завжди вів здоровий, активний спосіб життя, приймав активну участь у спартакіадах з гирьового спорту та займав призові місця. Любив їзду на мотоциклі та машині.
В 2019 році одружився на дівчині своєї мрії. Разом з дружиною будували плани на майбутнє своєї сім’ї.
«Прийшла моя черга вас захищати…»
З початку повномасштабного вторгнення на територію України, його батько Сергій, 25 лютого 2022 року добровільно пішов захищати рідне місто , зі зверненням до сина: “Я йду, щоб ви жили. На тобі мати, дружина, бабуся”. Відповідальний Максим, отримавши повістку з військомату, сказав: “Прийшла моя черга вас захищати все буде добре, все буде Україна!”
29.03.2023 року чоловік склав присягу на вірність українському народові. Пройшов відбір та потрапив до лав 1 окремого штурмового батальйону Да Вінчі. Солдат “Бджола”, навідник 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини А4848.
З того бойового завдання не повернувся ніхто…
5 серпня 2023 року Плотник Максим разом з побратимами виконували бойове завдання — не допущення прориву позицій ворогом, поблизу населеного пункту Вільшана Куп’янського р-ну Харківської області. Хлопці потрапили в засідку , з якої з трьох сторін ворог вів стрілецький та мінометний обстріл. В той день Максим встиг відправити рідним повідомлення, останнє своє повідомлення.
Ніхто не повернувся з бойового завдання… Рідним повідомили страшне “зниклий безвісти”. Але була надія, що в полоні, що живий.
Довгі місяці вели пошуки батьки, дружина, рідні, друзі…
Всі вірили і сподівалися, що Максим живий в полоні. Але надію обірвала страшна звістка. Батькам повідомили про збіг ДНК з репатрійованим тілом яке було повернуте окупантами в Україну навесні 2024 року.
Втім родина Максима ще трималася за надію – можливо, помилка… Але ні. Повторне порівняльне ДНК підтвердило походження від дитини до біологічних батьків становить не менше ніж 99, 99999999 відсотків.
Тільки 8 січня 2025 року Максима Сергійовича Плотника поховали на другій Алеї Слави Миколаївського кладовища міста Марганця.
В той день зібралися всі, хто вірив і сподівався, всі, хто знав і пам’ятає воїна Максима Плотника. Приїхали провести в останню путь та віддати шану полеглому Герою побратими батальйону «Да Вінчі».
Історії загиблих Героїв Нікопольщини – це проект Nikopolnews, в рамках якого ми збираємо інформацію і розповідаємо про Захисників родом з Нікополя, Покрова, Марганця та інших населених пунктів району. Як вони жили, чим займалися і захоплювалися, про що мріяли, до чого прагнули… Ми хочемо зберегти пам’ять про них, адже вони – не цифри в статистиці. Кожен із них – неповторний Всесвіт, який передчасно зупинила росія.
Інші історії можна побачити ТУТ.
Якщо ви хочете розповісти про свою близьку людину, пишіть нам на пошту [email protected]. Ми підготуємо матеріал.
Також Nikopolnews реалізує проект Загиблі Герої Нікопольщини, в рамках якого ми публікуємо коротку інформацію про полеглих Захисників з Нікопольщини. У списку, на жаль, вже більше 500 імен. Якщо даних вашої близької людини немає серед оприлюднених на сайті, просимо зв’язатися з нами. Весь перелік – тут.
Наш Телеграм