Третій день поспіль друзі, знайомі і просто небайдужі земляки продовжують оплакувати загиблого воїна з Нікополя Олексія Якубенка… Він був відомою у місті людиною ще до війни. Мав активну громадянську позицію, його часто можна було побачити на різноманітних патріотичних заходах. Молодий, красивий, усміхнений хлопець у вишиванці… Таким запам’ятався співробітникам редакції Nikopolnews Олексій. Втім, патріотизм чоловіка не обмежився вишиванкою і українською мовою, якою він почав говорити у русифікованому Нікополі одним із перших. Під час повномасштабної війни Олексій Якубенко не зміг залишитися осторонь і став на захист Батьківщини. А 9 травня 2025 року, на жаль, загинув.
Для багатьох у Нікополі його смерть стала шоком і важким ударом. Люди масово пишуть про Олексія у соціальних мережах, публікують спогади і слова співчуття рідним та близьким Захисника.
Нашу увагу привернули декілька особливо щемливих дописів друзів та знайомих Олексія, які згадують його юні роки, мирне життя у Нікополі, розповідають, яким воїном був полеглий Герой. Публікують фото – як архівні, так і зовсім свіжі.
Нижче публікуємо ці дописи.
Вічна і світла пам’ять Захиснику України!
Друзі загиблого воїна з Нікополя оплакують Олексія Якубенка
Дмитро Гелеверя, 10.05.25. «Тепер немає ні Каховського моря, ні будинку, а вчора не стало і тебе»
“Олексію, дивився на сторіс, який ти встиг викласти вчора, і не хотів вірити, що він останній. Чекав офіційної заяви. На жаль, Олексій Якубенко, перший пілот екіпажу ударних і розвідувальних дронів, РУБпАК 128 ОБрТРО повертається з фронту на щиті.
Двадцять років тому – рівно пів життя – ми у твоєму домі на березі Каховського моря нарізали звукові доріжки для КВК. І не дарма – той КВК, як і багато потім інших, ми виграли. Як і виграли з тобою тричі поспіль студентський чемпіонат з “Що? Де? Коли?”
Але ми не тільки по-студентськи байдикували, а й відпрацьовували тренінги та, як це заведено на психфаку, ставили експерименти один над іншим. Тому свої дипломи заробили чесно. Й, звісно, не забували в цей час взаємозбагачувати один одного – ділились музикою, книгами, юнацькими думками про всесвіт.
Напевно, через цей культурний зв’язок наше спілкування продовжилося і після вишу. Десять років потому на смерть спільного друга Антона Лейтеса я написав оповідання “Мене тут немає”, про світ-гру, в якому є чіткий духовний розподіл між воїнами та цивільними (“мертвими”). Тебе зачепила в ньому фраза: “Живим може бути лише воїн. Він тому і живий, що готовий померти за те, у що вірить”. “Оце місце – сильно!” – сказав тоді ти.
Олексію, ти був справжнім – слова не розходилися зі справами. Послідовний у своєму патріотизмі, ти перший з моїх друзів заговорив українською в тотально, тоді, російськомовному місті. Твоє рішення піти на фронт, – туди, де ти бачив себе найбільш корисним для Батьківщини, – здавалося очевидним. Знаючи тебе, ти не зміг би вчинити інакше. І своїм прикладом, своєю харизмою, впевнений, ти ще надихнув багатьох!
Тепер немає ні Каховського моря, ні будинку, в якому ми готувались до КВК. А вчора не стало і тебе, Олексію. Тепер пам’ять про ті КВК, ЩДК та студентські тренінги плекати мені самому.
Та за двадцять наступних після студентства років ти встиг зробити сотні добрих справ та зостатись в серцях тисяч людей, тому пам’ять про тебе житиме ще довго. А у твоїх дітей залишився приклад Героя, який готовий був померти за те, у що вірив.
ФБ був для нас містком, через який ми дізнавались про життя один одного. Мені справді були цікаві твої пости, як сподіваюсь і тобі мої. В цьому році ти встиг мене привітати з Днем народження, а я вже, вибач, не зможу. Повір, мені дуже боляче писати ці слова, які ти не прочитаєш. Та хай це буде ще однією цеглинкою в меморіал твоєї пам’яті, якого ти дійсно гідний. Гордість Нікополя! Гордість України!
Хай наші спільні вороги загинуть лютою смертю! А твоє ім’я, Олексій Якубенко, навіки залишиться в серцях нащадків як символ людини розумної, сміливої та відданої своїм ідеалам! Вічна тобі пам’ять, Герою!
Олександр Курбатов, 10.05.25: “Ще один день, ще одна ніч” – написав Олексій на останньому сторіс у інстаграмі
“Загинув бойовий товариш і добрий друг Олексій Якубенко. Загинув під час виконання бойового завдання.
Фаховий психолог, який пішов захищати рідний Нікополь, став успішним оператором FPV-дронів у 128 бригаді ТрО “Дике Поле”.
Півтора року він воював у степах Донеччини на межі з Дніпропетровською областю. Коли його перевели до всієї бригади на Запорізький напрямок, він вирішив повернутися до тієї ділянки фронту, яку знав ідеально, і перевівся до іншої бригади. Хоча у 128 міг піти на підвищення і у своєму підрозділі, і перейти на роботу психолога у ЦВС бригади.
Оце пишу і розумію, що виходить якась суха канцелярщина.
Льоха був здоровим дядьком ведмежої статури, крутим воїном, який у звичайних умовах перетворювався на абсолютно тихого і невойовничого хлопця.
Він щось постійно знімав на відео, монтував, фотографував. Хлопці називали його за це режисером.
Флегматик, який постійно спілкувався з купою людей через соцмережі.
Бог зна, як все це поєднувалося в одній людині.
“Ще один день, ще одна ніч” – написав Олексій на останньому сторіс у інстаграмі, а потім додав своє фото на світанку. Я встиг це заскрінити, бо сторіс живуть лише 24 години і зникають.
“Ще один день, ще одна ніч”, а потім обов’язково буде ще один новий світанок, друже. Я знаю, що знання цього факту тобі однозначно подобалось.
Софія Богуцька, 10.05.25 «Насипав окупантам, зокрема, за те, що вони щодоби знищують його рідний дім»
Ці фото зроблені 8 травня 2024. Учора 9 травня 2025 Олексій загине.
Олексій Якубенко, дронар 128 бригади ТРО ЗСУ «Дике поле» – таким я його запамʼятаю. Мій ровесник з добрими, часом сумними очима. Став на захист України з Нікополя – насипав окупантам, зокрема, за те, що вони щодоби знищують його рідний дім.
Тяжко сприймаю новини про загибель тих, кого знаю безпосередньо, з ким збережена особиста переписка. Дати наштовхують на думку – «А що би ти зробила, коли б знала, що віднині тобі відмірено рік земного життя?»
Вибір Олексія був очевидним.
Назавжди 38.
Честь знати!
Вічна памʼять та слава Захиснику!
Руслан Чупрін, 10.05.25 “Звістка про його загибель розриває з середини”
Звістка про його загибель розриває з середини… Ніби між двома світами: нещодавно зустрічалися, розмовляли, були плани, життя а тепер тиша і порожнеча яку вже не заповнити.
Олексій Якубенко – перший пілот екіпажу ударних і розвідувальних дронів, РУБпАК 128 ОБрТРО. Загинув, виконуючи завдання. 9 травня 2025.
Це неможливо прийняти”…
Ще новини Нікополя: Партизани, ОУН, терор окупантів, криваві бої, героїзм простих жителів: Нікополь і район під час Другої світової війни