У Дніпрі в Регіональному медичному центрі родинного здоров’я нещодавно народилися одразу дві трійні. Одна з них – у пари з прифронтового Нікополя, яка вже чотири роки разом. Карина Пайдик і Яків Стрілецький стали батьками одразу трьох дівчаток, яких назвали символічними іменами – Віра, Надія і Любов.
Несподіванка на УЗД: “Спочатку розсміялися”
Вагітність була запланованою, але молода пара розраховувала лише на одну дитину.
“Трійня була неочікувана у нас. На двійню, близнят, ми ще якось розраховували, бо у нас є в роду. Коли на УЗД дізналися про трьох, спочатку розсміялися, а потім прийняли”, – зізнаються новоспечені батьки.
Момент відкриття став справжнім сюрпризом. Спочатку лікарі побачили двійню, але при детальнішому огляді виявилося, що дітей троє. Реакція подружжя була емоційною, але позитивною – після першого шоку вони з гумором сприйняли ситуацію.
Передчасне народження: боротьба за життя
Карина потрапила до лікарні у терміні 31 тиждень вагітності. За словами Олени Верещак, завідувачки відділення анестезіології та інтенсивної терапії для новонароджених, довелося проводити ургентний кесарів розтин.
“Відбувся ургентний кесарів розтин, тому що стан мами і однієї з дитинок ставав тяжчим, і треба було терміново надавати допомогу – діти могли б внутрішньоутробно загинути”, – пояснює лікарка.
При народженні дівчатка мали суттєво різну вагу. Віра – найменша, важила всього 730 грамів. Надія була середньою за розміром – 940 грамів. Найбільша, Любов, народилася вагою близько 1,23 кілограма.
Інтенсивна терапія: створення штучної матки
Одразу після народження дівчатка потрапили до відділення інтенсивної терапії, де їм створили спеціальні умови для виживання.
“Вони отримували все необхідне лікування, всі необхідні препарати. Дітки знаходилися у кювезі для того, щоб зберігалася температура та вологість. Їм створювалися спеціальні умови, що імітували внутрішньоутробне середовище матері. Також вони починали годуватися у нас з перших днів”, – розповідає Олена Верещак.
Завдяки професійному догляду медичного персоналу процес відновлення проходив успішно. Впродовж півтора місяця дівчатка потроху набирали вагу, і всі троє були переведені у відділення постінтенсивного лікування.
Поетапна адаптація: від інкубатора до ліжечка
Світлана Швердюк, виконувачка обов’язків завідувачки відділення постінтенсивного лікування та виходжування новонароджених, розповідає про особливості переведення кожної з дівчаток.
“Вони надходили поступово. Спочатку до нас надійшла Надія, потім Любов, потім уже Віра, сама маленька”, – пояснює лікарка.
Адаптація відбувалася поетапно в усіх аспектах.
“Чим більше діти виходжуються, тим їхній гестаційний вік більший, тим вони краще утримують температуру. Надія в нас була в ліжечку, а інші дві дівчинки ще знаходилися в інкубаторі. Зараз вони вже тримають температуру, тому можуть знаходитися з підігрівом, але вже на ліжечках”.
Поступово змінювалося і харчування малюків.
“Спочатку вони взагалі їли тільки через зонд, а зараз вже і Віра потрошку смокче”, – відзначає прогрес Світлана Швердюк.
Батьківство: графік та взаємодопомога
За 59 днів перебування в лікарні молоді батьки організували чітку систему догляду за трьома немовлятами.
“Вранці я встаю, Яша спить, а вночі Яша встає і я сплю. Ми так якось справляємося. Це допомагає висипатися і набратися сил. Коли один займається, інший висипається. Сон тут дуже важливий, особливо для нервів”, – пояснює систему Карина.
Медичний персонал високо оцінює участь батьків у процесі догляду.
“Мама, тато з ними постійно поруч. З першого дня вони у нас, у реанімації, ходили, годували. Мама зціджувала молоко, вона і зараз це робить. Обоє дуже добре впоралися з цими обов’язками – такі молоді батьки, але у них все добре виходило”, – відзначає Олена Верещак.
Три різні характери
Попри те, що дівчаткам лише два місяці, батьки вже помічають індивідуальні особливості кожної.
“Віра завжди така капризна і дуже тактильна до рук. Надя – найспокійніша, трохи флегматична. А Люба, як любов – під настрій, завжди різна. Три дуже різні дівчинки”, – характеризує своїх крихіток батько.
Зараз Віра, яка народилася найменшою, вже важить 1,5 кілограма, що свідчить про успішний процес виходжування.
Світлана Швердюк особливо підкреслює важливість батьківської участі:
“Персонал підтримує батьків, допомагає, але батьки тут перші, тому що вони постійно з дітками, саме вони підтримують їх”.
За спостереженнями медиків, емоційний стан батьків безпосередньо впливає на дітей.
“Коли батьки спокійні та бачать підтримку, діти поступово до них звикають. Спочатку, коли батьки приходять, вони їх трошки побоюються, а потім, коли це входить у щоденний догляд, батьки стають більш впевнені, починають за ними доглядати, знають, що трошки підготовлені до дому”, – пояснює лікарка.
Плани на майбутнє: повернення до Нікополя
Попри те, що Нікополь знаходиться близько до лінії фронту і постійно під обстрілами, сім’я планує повернутися додому. Рішення зумовлене кількома факторами.
“У Дніпрі залишатися фінанси не дозволяють, навіть квартиру знімати. З трьома маленькими дітками здавати житло не всі захочуть. А вдома – є вдома, там буде допомога дідусів і бабусь”, – пояснює Карина причини рішення.
Карина за освітою вчителька математики, фізики та інформатики, може вести і початкові класи. Яків – фельдшер за освітою, але зараз також працює вчителем, викладає програмування дітям. Завдяки дистанційній роботі він має можливість і бути з дітьми, і працювати, що особливо важливо в їхній ситуації.
Медичні прогнози: все буде добре
Точних дат виписки лікарі не називають – все залежить від того, як дівчатка будуть набирати вагу та навчаться їсти самостійно. Наразі головне завдання – щоб малюки повністю перейшли на самостійне харчування без зонда.
Молоді батьки готуються до нового етапу свого життя з потрійним щастям, сповнені надії та рішучості подолати всі виклики, які чекають на них попереду.
Фото: Анна Гончаренко.