В архівному управлінні Камʼянського щороку готують постійнодіючу оновлену документальну виставку, присвячену Дню пам’яті та перемоги над нацизмом, що відзначається 8 травня. Цього року виставка під назвою «Подвиг, що залишиться у віках» запрацювала напередодні 80-ї річниці Перемоги, 5 травня. Як зазначила начальник управління Галина Олександрівна Кулініч, щороку спеціалісти архіву оновлюють та поповнюють експонати виставки новими документами, виявленими під час експертиз. Тут представлені унікальні документи, світлини, книги і речі, які були передані на постійне зберігання до архіву. Всі вони – свідки війни та життя у воєнному Дніпродзержинську.
Заступник управління, зберігач фондів, голова експертної комісії Вікторія Вікторівна Лаврієнко розповіла про період з 1941 по 1943 рік, коли наше місто було під окупацією німецької армії. В архіві збереглося чимало свідчень цього страшного періоду. Це і карти територій окупації, і світлини вулиць окупованого міста, і кадри зруйнованих цехів металургійного заводу, знімки військових, і німецькі грошові одиниці, спеціально надруковані для обігу на захоплених територіях, і різноманітні документи. Також тут представлено багато особистих листів, один з яких – до рідних у Камʼянське, надісланий дівчиною, яку вивезли на примусові роботи до Німеччини.
Привертає увагу листівка, сотні яких висіли у місті, коли загарбницькі війська відступали. Незважаючи на це, німці закликали городян та працівників заводу переходити на бік їхньої армії. Одну з таких листівок зірвав з вуличного стовпа місцевий хлопчисько-підліток, хоча знав, що за такий вчинок може бути розстріляний ворожим поліцаєм. Це звернення збереглося до наших часів і до міського архіву його передала краєзнавець Ольга Карлівна Таланкіна.
У зверненні йдеться, що працівники усіх підприємств, а також робітники із родинами до певної дати повинні добровільно прибути на виконання укріплювальних робіт. Тоді вони отримають право на проживання у місті. Всі інші повинні покинути Камʼянське та прямувати у бік Криничок, де отримають продукти та будуть направлені далі на Захід. Всі, хто не встигне зробити цього у зазначені терміни, будуть відправлені на примусові роботи у табори або розстріляні як вороги німецької армії та шпигуни.
Головний спеціаліст Дар’я Олександрівна Майхват продемонструвала найцікавіші експонати виставки. Серед них – унікальний документ на тканині. Це посвідчення, видане радянському розвіднику, якого командирували у тили ворога. У документі прохання надавати всеохопну допомогу та сприяння його пред’явнику у виконанні поставленого перед ним військового завдання. Такий документ пришивався безпосередньо на одяг, щоб запобігти його втраті.
Є на виставці примірник газети 1944 року. Слід зауважити, що статті у ньому написані українською мовою. Також українською вівся журнал наказів однієї з лікарень міста, що зберігається в архіві. А це ще раз свідчить, що українська мова широко вживалася в Камʼянському у воєнні часи.
Найстрашнішим і найбільш вражаючим експонатом виставки є розстрільна книга, яку вели у місті в часи воєнного лихоліття. У ній задокументовано близько пів тисячі імен тих, кого вбили німці під час окупації міста.
Зберігається в архіві й оригінальний примірник газети «Правда», виданий у Москві 10 травня 1945 року, який сповіщає про Перемогу над фашизмом. На першій сторінці звернення до громадян та фотографії прем’єр-міністра Великобританії Черчилля, президента США Трумена та керівника СРСР Сталіна. Що примітно, фото останнього видавці зробили уп’ятеро більшим за інших, щоб ще раз показати його важливість у досягненні Перемоги. Проте, історією вже давно спростовано і цей міф.
Деякі експонати дарують із сімейних архівів відвідувачі, краєзнавці. На виставці можна побачити бритву у футлярі, яка належала німецькому солдату, а також мініатюрний німецько-російський словник, подарований нашому військовому полоненим німцем.
Багато документів, фотографій, уривків щоденників, представлених на виставці, стали основою для створення збірника «Місто Дніпродзержинськ у роки війни. 1941-1945», авторами-упорядниками якого стали Кулініч Г.О., Занько Р.А., Самойленко О.М. Ця книга була передана до бібліотек усіх шкіл міста, щоб підростаюче покоління могло ознайомитися з історичними подіями того часу. За створення цього видання, а також за багаторічну самовіддану працю в галузі архівознавства та документознавства, плідну науково-видавничу діяльність та вагомий внесок у розвиток архівної справи Кулініч Г.О. та колектив архіву були нагороджені Подякою міського голови Андрія Білоусова.
Проводиться в архіві і певна дослідна робота. Головний спеціаліст архівного управління Прохоренко Галина Анатоліївна під час проведення експертизи унікальності документів з кадрових питань ліквідованих підприємств Камʼянського (раніше Дніпродзержинська) ретельно відстежує та відбирає ті документи, які можуть бути відбитком певних історичних моментів, що переживали мешканці міста. Зокрема, надзвичайну цінність представляють автобіографії колишніх працівників різних організацій. Найбільш унікальними з точки зору працівників архіву є ті фрагменти автобіографічних даних, які стосуються періоду колективізації 20-30-х років минулого століття, німецької окупації 1941-1943 р.р., участі у Другій світовій війні, полону, примусового вивезення до Німеччини молоді, періоду відбудови країни після закінчення війни.
Такі автобіографії зазвичай писали працівники, що приходили на підприємство у післявоєнний період, у 50-ті – на початку 60-х років. Майже всі вони написані російською мовою, українською було дуже небагато. У ній людина викладала власне бачення свого життя.
В архівному управлінні збереглися автобіографії працівників різних підприємств нашого міста. Але найбільше – «Дніпродзержинського заводобудівного комбінату». У зібраних автобіографіях є певна закономірність. У вищезгаданий період працівники обов’язково вказували соціальне походження, чим їх батьки займалися до Революції та під час неї, дехто вказував те, що батьки вступили в колгосп, а потім на початку 30-х років виїхали до Дніпродзержинська. Причини цього ніхто не зазначав. У декого було зафіксовано, наприклад, що батько працював головою колгоспу, або фіксував трудодні. Проте практично ніхто не ділився, що їх рідні займалися відбиранням хліба. Тобто негативні моменти своєї біографії люди намагалися приховати. У кількох автобіографіях знайдено дані, які стосувалися розкуркулення. Тобто люди згадували, що сім’я була вислана і наприкінці 30-х чи на початку 40-х років повернулася на попереднє місце.
Проте згадування репресій 30-х років практично відсутнє. Ретельно зачищені відомості про те, що люди були розкуркулені або померли від голоду. Фактично, терміни голодомор чи голод навіть ніде не називалися. Ці слова замінювалися на вираз «через важкі умови життя», «рятуючи сім’ю».
Великий пласт інформації стосується Другої світової війни. Люди зазначали, в який період служили, на якому фронті. Досить багато працівників вказували, що були військовополоненими. Вони сповіщали, де і скільки перебували в полоні. У багатьох автобіографіях Галина Прохоренко відзначила, що наслідком полону були спецперевірки і покарання згідно певної статті. Як правило, людей відправляли на шахти, або до Сибіру, щоб вони відпрацювали там певний період. У кількох автобіографіях зазначено, що у післявоєнний період їх авторів відправили на військову службу на територію Західної України або західної Білорусі. Чим там займалися – вони не деталізують. Якщо проаналізувати історичні дані цього періоду, на думку спадає тільки одна діяльність – боротьба із Українською повстанською армією, яка активно велася на цих територіях до початку 50-х років, поки її повністю не ліквідували.
Наразі робота з такими автобіографіями продовжується. Планується, що в майбутньому із зібраних матеріалів буде сформовано певний фонд. Проте вже зараз завдяки цим автобіографіям можна відстежити, як історичні події в Україні відбивалися на самих камʼянчанах.
Городян запрошують відвідати виставку «Подвиг, що залишиться у віках», яка працює з 5 по 20 травня в управлінні за адресою вул. Архівна, 10. Варто заздалегідь домовитись про візит. Зробити це можна за телефоном 56-00-21, 097-042-34-20.
Сообщение До Дня пам’яті та перемоги запрацювала виставка в архівному управлінні Кам’янського появились сначала на Любиме місто.