Війна змінює людей. Військові часто не говорять про пережите — не через байдужість, а щоб уберегти рідних і зберегти себе. Замовчування, відстороненість, навіть тиша у відповідь — це не відсутність любові, а прояв втоми й виснаження.
Поради для родин військових: все, що потрібно знати
Психологиня й травматерапевтка Діана Шкарпітко наголошує: слова мають силу. «Я з тобою», «Я думаю про тебе» чи «Я чекаю» — ці прості фрази можуть стати міцною опорою для того, хто щодня ризикує життям.
Особливо цінними для військових є знаки з дому — листи від дітей, фото, короткі повідомлення без вимог і очікувань. Навіть якщо зв’язку немає, важливо просто бути поруч — подумки, словами, жестами.
Читайте також: як підтримати людину після полону або важкої травматичної події
Фахівці радять уникати тиску й неприйнятних питань — «Скільки вас залишилось?», «Кого ти вбив?» — бо це не цікавість, а доторк до глибокого болю. Повага і делікатність — основа безпечного спілкування.
Після повернення з війни близька людина може бути зовсім іншою. Мовчання, роздратування, уникання спілкування — це симптоми травматичного досвіду. Не варто вимагати відкритості — варто просто бути поруч. І якщо з’являються тривожні сигнали — не зволікати з професійною допомогою.
Раніше ми писали: Рідні в полоні або пропали безвісти: як криворіжцям звернутися до Координаційного штабу