Травень для криворіжців не просто останній місяць весни. У третю суботу травня Кривий Ріг відзначає свій день народження. Цей рік для сталевого мегаполіса ювілейний – Кривому Рогу – 250 років. Журналісти редакції krivbass.city розпочинають серію історичних матеріалів про рідне місто, його розвиток, культуру та людей. Сьогодні ми підготували матеріал про єврейський Кривий Ріг.
Прогулянка Центрально-Міським районом: як місто повʼязане з єврейським народом
Вулицями Центрально-Міського району пройшла пішохідна екскурсія, присвячена єврейській спадщині міста. Вулиці, будівлі та архівні спогади ожили в розповідях гідес, які провели гостей шляхами колоній, синагог, освітніх закладів і торгових вулиць.
архівні фото спільноти «Криворізька старовина»
«Ми не можемо говорити про історію Кривого Рогу, не згадуючи євреїв», — лунало з перших хвилин екскурсії. У місті, де 250 років тому проклали поштовий тракт, єврейська присутність була невід’ємною частиною урбаністичного розвитку.
За переписом 1926 року, в місті мешкали українці, поляки, німці, молдавани, болгари, білоруси та значна кількість єврейського населення. Вони займалися комерцією,, ремеслами, торгівлею на Базарній і Поштовій, відкривали шинки, корчми, аптеки. Поштовий проспект був для «панів», а Базарна — для бюджету. На Свято-Миколаївській жили та працювали лікарі, нотаріуси, майстри.
Єврейська освіта — шанс на виживання
Єврейська громада приділяла велику увагу освіті. Хлопчики з 9 років мали читати Старий Завіт. Якщо батьки не могли оплатити школу — навчали вдома. Освічені діти виростали в радників. Саме через це, пояснюють Олена та Валентина, євреї обіймали ключові позиції — бо вміли читати й аналізувати.
У Кривому Розі діяли кілька шкіл, де навчалися єврейські діти.
Зокрема:
• Школа Варвари Головченко — одна з перших.
• Школа пані Должанської — приватна.
• Комерційне училище, відкрите за сприяння польської громади. Тут можна було отримати «другу освіту» — вивчали бухгалтерію, рахівництво, торгівлю, адміністративні дисципліни. Це була «друга сходинка» у навчанні — підготовка до практичного життя
архівні фото спільноти «Криворізька старовина»
Навіть у гімназії 1919 року, свідоцтво з якої ексклюзивно показали криворіжцям, було зазначено: українська мова — обов’язковий предмет. За час навчання гімназистки засвоювали українську мову, російську мову та історію російської літератури, арифметику, алгебру, геометрію, натуральну (природна, з російської «естественная») історію, фізику, космографію, історію, географію, педагогіку, гігієну, німецьку мову, французьку мову, чистописання та рукоділля.
Памʼятник, що змінював імена
На місці, де нині стоїть памʼятник солдату, колись був памʼятник царю Олександру ІІ. Його відкрили у 1912 році.
«Він був встановлений 9 вересня в містечку при Кривому Розі Херсонського повіту. На постамент поклали 8 вінків — серед них і срібний вінок від місцевої єврейської громади», – йдеться в архівних документах.
архівні фото спільноти «Криворізька старовина»
Виникає питання чому саме євреї поставили свій вінок. Бо цар Олександр ІІ скасував кріпосне право і дозволив євреям оселятися де завгодно, купувати землю, займатися ремеслом. Проте з приходом радянської влади бюст було знищено. Пізніше на його місці стояв Ленін. Постамент довго лежав на одному з підприємств, поки у 1960-х його не встановили знову — цього разу на єврейському кладовищі в Інгульці. Тепер це памʼятник загиблим євреям селища.
Читайте також: Кривому Рогу – 250: історія Криворіжжя від кам’яного віку до сучасності
Будинок «Загальних зборів» : центр громади, концертна зала і памʼять у камені
Серед зупинок екскурсії особливо вразив будинок із написом “1900” на фронтоні. Він розташований у центральній частині старого міста — і сьогодні залишається впізнаваним завдяки чітко викарбуваній даті на фасаді. Утім, для єврейської громади Кривого Рогу це була не просто споруда — а громадський центр, місце зустрічей, благодійності та культурних ініціатив.
Саме тут, як розповіли під час екскурсії, відбувались збори, концерти, благодійні аукціони. У будівлі часто збиралися представники громади — інтелігенція, освітяни, підприємці. Імовірно, саме в цьому будинку 12 січня 1913 року відбувся описаний у газеті «Юг» концерт на користь бідних єврейських дітей.
З публікації випливає, що захід мав назву концерт-балу, у ньому взяли участь аматорські виконавці, зокрема співачка Бержанска, яка виконала дует із місцевим тенором.
«Технічної досконалості не було, але концерт зроблено з дбайливістю та старанням, щоб доставити публіці естетичне задоволення». По завершенню — танці.», – — йшлося у рецензії.
Хоральна синагога: краса, яку знищили
Однією з найбільш емоційних зупинок екскурсії стала розповідь про хоральну синагогу, яка колись стояла на перетині сучасних вулиць Синагогальної(Каунаська) та Свято-Миколаївської.
архівні фото спільноти «Криворізька старовина»
Це була велична купольна будівля у стилі пізнього бароко, з триярусними баштами й куполом діаметром 15 метрів. Фасад прикрасили за кошти у розмірі 300 тисяч карбованців, зібраних громадою. Вона вважалася найкрасивішою в Україні.
Синагога слугувала не лише релігійним, а й громадським центром: тут збиралися, читали, спілкувалися. Проте з приходом радянської влади ситуація різко змінилася.
Після революції 1917 року почалася антисемітська й антирелігійна хвиля. За однією з версій, у синагозі відбувся вибух, у якому загинули діти. Влада звинуватила єврейського підлітка.
Синагогу закрили. Спочатку передали комсомольській авіаційній школі, потім повністю знищили. На її місці 13 жовтня 1941 року було організовано збірний пункт для євреїв, звідки мешканців вели на розстріл.
Окрім хоральної, у місті діяли й менші синагоги:
• Мала синагога — на Анінському переулку. Знайдено її фотографію: це була затишна будівля, де під кінець 1930-х ще молилися п’ятеро літніх євреїв.
• Молитовний дім — точне місце невідоме.
Читайте також: Кривому Рогу – 250: Соцмісто – нереалізована мрія радянського модернізму
Лікарі, підприємці, фотографи: хто творив місто
Під час маршруту згадали лікаря Рехеса, який жив на вулиці Глінки. Його будинок зберігся, на ньому досі видно табличку з іменем власника, яка є частиною програми збереження історичної пам’яті. Саме завдяки таким міткам можна сьогодні самостійно «читати місто».
Сусідні будинки належали родинам Должанських, Польських, Заславських, Бродських — лікарів, службовців, громадських діячів. У центрі розташовувався будинок мебляра Могилевського.
Серед відомих імен — також фотограф Підгаєцький. Він мав власну студію на Поштовій. У Кривому Розі відомо про 12 листівок, виданих Підгаєцьким. Саме завдяки таким людям єврейський Кривий Ріг мав не лише ремесла, а й своє міське культурне обличчя.
Згасання життя: репресії, знищення, тиша
Після 1930-х років усе те, що будувалося поколіннями — школи, синагоги, колонії, магазини, — почало стиратися.
Чоловіків, жінок, дітей — усіх, кого вдалося ідентифікувати як євреїв — зібрали на території синагоги, а далі виводили колоною. Частину розстріляли в околицях Інгульця та Гданцівки. За свідченнями тодішних очевидців, деякі родини залишались у черзі до останнього та не брали з собою дітей, сподіваючись, що з ними цього не станеться. Близько 15 тисяч безневинних душ було знищено.
“Центр.Місто.Поетика: літераторки Центрально-Міського району за 100 років”
За традицією завершили туристичну неділю лекцією від літераторки, краєзнавиці, журналістки та головної редакторки “Експерт-КР” Ольги Гончар (Хвостової).
Нагадаємо, що це друга лекція з циклу, присвяченого до 250-річчю від офіційної дати заснування Кривого Рогу. Містяни мали можливість поринути в атмосферу минулого свого міста та посмакувати ароматним чаєм. В свою чергу лекторка продовжила збирати докази та шукати справжнє місцезнаходження клубу Комінтерн та ділитися своїми гіпотезами зі слухачами.
На цей раз мова йшла про літераторок Центрально-Міського району. Завдяки архівним матеріалам та власним пошукам, Ольга поділилася творчістю Софії Штабської, Віри Недавньої, Олени Смольскої, К. Беркацької та інших.
На жаль, не так багато інформації, а іноді навіть фотографій не залишилося на згадку цих жінок. Але завдяки Ользі Гончар (Хвостової) їхні голоси, через творчість, продовжують лунати рідним містом.
Раніше ми писали: Кривому Рогу – 250: Покровський район – серце шахтарської історії міста