#громадськемісце За лаштунками “миротворчості”: яким є справжнє обличчя російських переговорників #дніпро #dnipro

Поведінка на публіці і за зачиненими дверима — це інколи дві зовсім різні історії. Особливо коли мова про переговори між країнами, що перебувають у стані війни. І тут важливу роль відіграє не те, що говориться на камери, а те, як поводяться представники сторін, коли мікрофонів поруч немає.

Чемність за зачиненими дверима

Колишній міністр оборони України Олексій Резніков у березні 2022 року мав змогу спостерігати за російською делегацією під час прямих перемовин. Очолював ту групу Володимир Мединський — фігура доволі відома в російському політичному середовищі. За словами Резнікова, у неформальній обстановці росіяни були майже зразково чемними: зверталися до українських учасників по імені та по батькові, говорили тихо, дипломатично. Словом, створювали картинку ввічливих, навіть миролюбних перемовників.

Публічна риторика: звинувачення та спотворення реальності

Але варто було камерам запрацювати — і риторика змінювалась на протилежну. У публічному просторі ті ж самі особи вже звинувачували Україну у всіх гріхах, розповідали про “захист” якихось там народів та спотворювали реальність так, ніби це театр, а не політика. Тобто одне лице для внутрішньої аудиторії — і зовсім інше для переговорів.

Дезінформаційна тактика Кремля

Такі дії не залишились без уваги експертів. Вони прямо кажуть: те, що ми бачимо з боку Росії, — це класичний приклад дезінформаційної тактики. Через перекручені меседжі Кремль намагається не просто очорнити Україну, а й створити хибне враження про мотиви своєї агресії.

На цьому тлі президент путін теж намагається маніпулювати уявленням про війну. Він говорить про “захист російськомовних” і “миротворчі наміри”, хоча насправді мова йде про підрив суверенітету України. І в таких умовах дуже важливо вміти відрізнити справжнє від імітації — особливо коли справа доходить до серйозних міжнародних перемовин.

Правда на перемовинах — це не лише про слова. Це ще й про довіру, яка або вибудовується, або остаточно втрачається. У нашій війні брехня часто йде попереду зброї.