Тепер вартість навчання на контракті повинна дорівнювати тому, скільки на того ж студента витрачає держава на бюджеті. Такі нові “правила гри” запроваджує постанова Кабміну №417.
Простіше кажучи, якщо держава викладає 55 тисяч гривень на одного бюджетника, то й контрактнику доведеться платити стільки ж або й більше. І тут постає логічне запитання: а чи потягне це звичайна українська родина?
На кого це стосується найбільше
Не всі спеціальності підпадають під нові вимоги, але чимало з них — найбільш популярні:
- журналістика, філологія, дизайн, кіно та мистецтво (усе, окрім україністики);
- соціальні науки: політологія, психологія, міжнародні відносини, соціологія, економіка;
- юриспруденція, публічне управління, маркетинг, фінанси;
- ІТ-галузь: програмування, прикладна математика, кібербезпека, архітектура;
- медицина та фармація;
- сфера туризму й готельної справи;
- транспортні спеціальності, зокрема морський напрям та інші.
І, чесно кажучи, це більшість того, куди нині масово хочуть вступати діти.
Університети мають оголосити нові ціни до 19 травня. Бо з 19 липня вже стартує подача документів. Тобто залишилось буквально кілька тижнів, щоб дізнатись, скільки доведеться викласти за омріяну спеціальність.
Що каже МОН
У Міністерстві освіти і науки запевняють: усе це для того, аби нарешті вирішити проблему “занижених контрактів”. Мовляв, якщо на студента з бюджету йде 55 тисяч, а контракт коштує лише 25 — то хтось же цю різницю має покривати? Держава.
Ось як прокоментував це заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький:
Це демотивує викладачів, ресурсу не вистачає, і система освіти фактично йде в занепад.
Звучить серйозно, і в цьому є логіка. Бо коли університет постійно недофінансований, про які лабораторії, сучасні програми й достойну оплату праці можна говорити?
А що думають у самих ЗВО
Отут уже не все так однозначно. Станіслав Ніколаєнко, ексректор НУБіП, вважає, що ці нововведення — це крок назад. Бо, скажімо, в багатьох європейських країнах вища освіта для громадян ЄС — або безкоштовна, або коштує символічні гроші. А у нас вийде, що вчитися в Україні — дорожче, ніж у Польщі чи Словаччині.
І це, за словами ректорів, може лише пришвидшити відтік молоді за кордон. Мовляв, навіщо залишатись, якщо ті самі знання можна отримати дешевше — та ще й з перспективою залишитись у ЄС?
До речі, ректори вже били на сполох
Ще 1 травня Спілка ректорів офіційно звернулася до Президента. Просили зупинити дію постанови №417, бо інакше — біда. Аргументи були прості: підвищення цін — це удар по доступності освіти. Особливо для сіл, малозабезпечених сімей чи просто тих, хто не витягує столичні ціни.
Кожен університет тепер має знайти баланс. З одного боку — не відійти від вимог МОН. А з іншого — не налякати абітурієнтів захмарними сумами. До 19 травня вже побачимо, хто й на скільки підняв планку.
А поки що — час підраховувати, скільки доведеться відкласти на освіту.