Попри те, що війна триває, кількість офіційно зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні поступово зменшується. Це може свідчити як про повернення частини людей додому, так і про зміну в структурі потреб та можливостей підтримки переселенців. У червні 2025 року картина виглядає дещо інакше, ніж ще пів року тому.
Офіційна статистика на початок літа 2025 року
На початок літа 2025 року в Україні офіційно налічувалося 4 594 254 внутрішньо переміщених осіб. І це, до речі, майже на 50 тисяч менше, ніж було на початку року. Цифра звучить велика, але динаміка все ж позитивна.
Очікувано, найбільші цифри зафіксовані у прифронтових регіонах або в обласних центрах, які історично стали хабами для прийому людей ще з 2014 року. Лідерами стали:
- Донецька область (521 976 осіб)
- Харківська область (516 930 осіб)
- Дніпропетровська область (455 585 осіб)
- Місто Київ (426 290 осіб)
- Луганська область (271 436 осіб)
- Київська область (233 890 осіб)
- Запорізька область (221 988 осіб)
- Одеська область (217 465 осіб)
- Львівська область (203 024 осіб)
- Полтавська область (180 949 осіб)
Є регіони, де цифри менш значні — це переважно західна частина України. Наприклад, у Волинській області зареєстровано трохи більше 42 тисяч переселенців, а в Рівненській — 42 575. Але навіть ці невеликі на перший погляд показники — це десятки тисяч життєвих історій.
Причини зменшення кількості ВПО
Є кілька причин, чому кількість офіційно зареєстрованих ВПО зменшується:
- Повернення додому: Частина людей повертається на деокуповані території або туди, де ситуація більш-менш стабілізувалася.
- Виїзд за кордон або зміна статусу: Інші виїжджають за кордон або оформлюють проживання без статусу ВПО.
- Бюрократія та втома: Хтось просто не переоформлює документи — не тому, що вже не є переселенцем, а через бюрократію або втома від процесу.
До речі, це не завжди означає, що ситуація покращилася. Є і протилежний процес — “невидиме переселення”. Люди фізично залишаються на новому місці, але юридично зникають із реєстрів. Наприклад, перестають продовжувати довідки або втратили зв’язок із місцевими службами.
Наслідки для підтримки та громад
Ще один важливий момент: загальна статистика — це цифри, а за ними — потреби. Чим менше переселенців на папері — тим менше виділяється коштів на допомогу. Деякі громади вже відчули зниження фінансування на підтримку ВПО, бо “офіційно” у них стало менше переселенців, навіть якщо фактично люди не зникли.
Є й інший бік медалі: регіони з великою кількістю ВПО вже кілька років живуть у стані перенавантаження. Це стосується і житла, і медицини, і шкіл, і просто звичайної інфраструктури. Наприклад, у Києві чи на Дніпропетровщині окремі громади давно говорять про необхідність розширення ресурсів, бо інакше ситуація стане вибухонебезпечною.
Зміни в кількості переселенців — це не лише про демографію. Це індикатор глибших процесів: довіри до держави, готовності громад приймати нових людей, і головне — надії на повернення додому. Але поки війна не закінчилася, цифри — це лише частина історії, яку треба слухати уважно.