Попри вибухи, тривоги й постійне напруження, загальний рівень злочинності в Україні, здається, не злетів угору, як багато хто міг би подумати. Начальник Головного слідчого управління Нацполіції Максим Цуцкірідзе ще на початку 2025 року сказав цікаву річ: одразу після вторгнення “нікому було скоювати злочини”. Люди тоді просто виживали — не до крадіжок було. Та й комендантська година, заборони на продаж алкоголю, блокпости й збільшена кількість патрулів поліції зробили свою справу — життя стало контрольованішим.
Згодом, коли ситуація більш-менш стабілізувалася, кримінальна статистика почала рухатися — не різко, але помітно. Як пояснив Цуцкірідзе, у 2023–2024 роках рівень злочинності залишався приблизно на довоєнному рівні. Проте деякі показники все ж гірші. І тут цифри говорять самі за себе.
Кримінальні цифри, які не надто тішать
За перші дев’ять місяців 2025 року зареєстровано 473,7 тисячі злочинів — майже на чверть більше, ніж торік. Найбільше додалося тяжких і особливо тяжких правопорушень. Це означає, що дрібних крадіжок, може, й поменшало, але справжніх трагедій — навпаки.
Особливо тяжких злочинів — понад 112 тисяч (для порівняння, минулого року було 89 тисяч). Тяжких — 237 тисяч, що теж суттєво більше. А от нетяжких злочинів навіть трохи поменшало — можливо, через кращий контроль на вулицях.
Війна, звісно, змінила людей. Хтось став злішим, хтось — більш відчайдушним. З’явилися нові виклики: переміщення мільйонів людей, втрати, психологічна втома. Коли країна живе у стані постійної небезпеки, рівновага в суспільстві тоншає.
А як у Європі — спокійніше
Європа, якщо глянути збоку, виглядає як інший світ. Там часто кажуть, що живуть у безпечному середовищі — і не без підстав. Наприклад, в Іспанії нещодавно політик у парламенті заявив, що країна — одна з найбезпечніших у світі. І справді, за даними Глобального індексу миролюбності (GPI) на 2025 рік, Іспанія посідає 25-те місце з 163.
Україна, на жаль, ближче до кінця списку — з оцінкою 3,434, поруч із Росією. Війна залишає слід не лише на мапі, а й у цифрах. Та загалом Європа виглядає спокійно: Ісландія, Ірландія, Австрія, Швейцарія — вони стабільно у верхівці списку, серед найбезпечніших місць на планеті.
Де живуть спокійно, а де — ні
Євростат показує цікавий зріз. Найнижча кількість убивств у Люксембурзі — лише 0,32 на 100 тисяч людей. Потім ідуть Італія, Словенія, Чехія, Австрія. Іспанія — шоста, що цілком пристойно.
А от у Латвії, Литві й Естонії ситуація менш оптимістична: кількість убивств там у кілька разів більша. Проте якщо запитати самих людей, де вони почуваються найбезпечніше, то найчастіше називають Хорватію, Польщу, Литву. Лише близько 1% хорватів сказали, що бачили якісь прояви насильства у своїх районах. А от у Греції — понад 20%. Відчуття безпеки — це теж показник, який не завжди співпадає з цифрами.
Європейські турботи: злочини стають іншими
Хоч Європа і спокійна, але не все там безхмарно. Європарламент ще на початку року попереджав: організована злочинність стає гнучкішою, цифровішою і, сказати б, невидимішою. Тепер злочини не лише на вулицях, а й у мережі — шахрайства, викрадення даних, схеми через криптовалюту.
ЄС намагається реагувати: впроваджує нові розслідувальні механізми, посилює закони. Але тенденція очевидна — злочинність змінює форму, а не зникає.
Світ у стані напруги
Якщо подивитися ширше — глобально, то звіт про миролюбність світу за 2025 рік не залишає багато оптимізму. З 2014 року ситуація стабільно погіршується. Зараз у світі понад півсотні активних конфліктів — це найбільше з часів Другої світової.
Кількість “впливових” країн зросла майже втричі, що зробило світ більш роздробленим і непередбачуваним. Технології воєн стають розумнішими, а борги держав — більшими. Економічна ціна насильства сягає 20 трильйонів доларів — понад 11% світового ВВП.
І хоча Європа ще тримається у верхній частині списку, тріщини у спокої вже видно. Світ стає нервовішим.
Крихкий баланс
Україна — країна, що живе у війні, але все ще намагається зберегти порядок. Це, мабуть, найбільше досягнення за останні роки. Бо попри вибухи й втрати, люди продовжують працювати, дотримуються закону, будують життя.
Але світ змінюється. І головне зараз — не лише втримати фронт, а й не втратити людяність. Бо саме з неї починається безпека.