
Іноді здається, що пес виє ні з того, ні з сього — наче й не голодний, і не сумний, а все одно тягне ту свою пісню на весь будинок. Може, з сусідами спілкується? А може, намагається щось нам сказати, але ми вперто не розуміємо. Насправді виття — це зовсім не “примха” чи дивна звичка. Це — мова. Так, собача. І вона має сенс.
У цій статті розберемо, чому хвостаті друзі іноді влаштовують справжні концерти, і що з цим можна (а що не треба) робити. Без зайвих фраз і з прикладами з життя.
Інстинкти не підкориш
Собаки — це не просто милі пухнастики. У них у крові — гени вовків. А вовки, як відомо, виють не для розваги. Це спосіб сказати: “Я тут”, “Це моя територія”, “Де ти, друже?”. Навіть якщо ваш пес спить на м’якому ліжку і їсть з миски в формі кісточки — дикі рефлекси все ще з ним.
Особливо це стосується: маламутів, хаскі, вівчарок. Їм це — як спів для нас у душі.
Що робити? Якщо це трапляється зрідка, і собака поводиться спокійно — не панікуйте. Просто його вовче “я” подає голос.
Реакція на звуки — собачий хор
Це може бути смішно, але собаки іноді “співають” у відповідь на:
- сирени швидкої або поліції,
- дзвінки (особливо старі кнопкові),
- музичні ноти — особливо високі,
- дитячий плач.
Звук сприймається як сигнал, заклик до “розмови”. Можливо, вони думають, що хтось виє по той бік дверей — от і підтримують.
Якщо пес не в паніці, не тремтить і не ховається — то це просто така його “караоке-вечірка”.
Самотність не жарт
Одна з найпоширеніших причин — звичайна туга за господарем. Особливо, якщо:
- виття починається, коли ви йдете з дому;
- сусіди потім скаржаться, що не можуть спати;
- а після вашого повернення — собака стає мовчазним янголом.
Це вже не просто “не вистачає тебе”. Це може бути синдром розлуки — серйозний емоційний стан.
Що можна зробити:
- почніть залишати собаку на кілька хвилин і поступово збільшуйте час;
- дайте інтерактивні іграшки, кісточки, щось для розваги;
- залиште увімкнене радіо або телевізор — щоб було “наче хтось є вдома”;
- якщо зовсім погано — зверніться до кінолога. Вони не лише команди вчать.
Біль — мовчки не просить
Пес може вити, бо йому боляче. А ви не помічаєте. Наприклад, якщо:
- виття з’явилося раптово;
- він лежить, не грається, або навпаки — метається;
- відмовляється від улюблених ласощів, поводиться дивно.
Це може бути і шлунок, і суглоби, і щось серйозніше…
Тут не гадайте — одразу до ветеринара. Бо іноді виття — це єдиний крик про допомогу, який вони мають.
Страхи та стреси — теж бувають у собак
Феєрверки, грім, нові обличчя чи навіть переїзд — все це може викликати у собаки справжню паніку. І замість того, щоб втікти чи сказати — вони виють.
Ознаки:
- тремтить;
- хвіст підібганий;
- ховається;
- не хоче їсти.
Що зробити:
- створіть “безпечне місце”: ковдра, улюблена іграшка, щось знайоме;
- не сваріть, не кричіть — краще погладьте і спокійно поговоріть;
- при потребі — використовуйте заспокійливі (тільки після консультації з лікарем).
Хочу уваги
О, це знайомо багатьом. Ви тільки-но сядете з чаєм, а тут — воно знову виє. Бо минулого разу, коли ви відповіли на виття ласкою або смаколиком — собака “запам’ятав”: ага, так можна керувати людьми!
Що робити:
- не піддавайтеся;
- ігноруйте виття, наскільки це можливо;
- натомість — хвалить і заохочуйте, коли він спокійний.
Пам’ятайте, як з дітьми — що підкріплюєш, те і зростає.
Старість — не радість
Літні собаки теж мають свої особливості. Вони можуть заблукати навіть у знайомій кімнаті, не впізнати звуки, не розуміти, де господар. І тоді — виють. Не від болю, а від розгубленості.
Симптоми:
- виття вночі без причини;
- дивна поведінка;
- погано реагує на голос або команди.
Як допомогти:
- увімкніть нічник;
- не змінюйте розташування меблів;
- поговоріть з ветеринаром — можливо, потрібна підтримка (навіть медикаментозна).
Радість — аж зашкалює
А буває — просто емоції. Бачить повідок — і починається: “виииийоууу, ми йдемо гуляти!”. Або прийшли гості, або почалась гра. У молодих собак — це звичайне діло.
Не біда, якщо:
- виття — коротке і “веселе”;
- собака в захваті, але не агресивна;
- не заважає сусідам і не лякає дітей.
Тоді — все гаразд. Просто така в нього мова емоцій.
А коли вже час бити на сполох
Норма:
- виття іноді, є зрозуміла причина (звук, емоції);
- загальний стан — нормальний.
Тривожний дзвіночок:
- виття часто і без причини;
- змінилася поведінка: апатія, агресія, відмова від їжі;
- сусіди скаржаться, а ви й не знали.
Собака не виє просто так. Він не зіпсувався і не “злий”. Він просто говорить. А нам лишається навчитися чути. Іноді це — заклик до спілкування. А іноді — крик душі чи сигнал тривоги. Спостерігайте, відчувайте, аналізуйте. Бо відповідальність за них — на нас. І, чесно кажучи, чим краще ми зрозуміємо ці виття, тим менше вони будуть схожі на проблему. І більше — на діалог. Навіть якщо на перший погляд — дуже гучний.