Розподіл електроенергії сьогодні став однією з тих тем, що обговорюються навіть між сусідами на сходовому майданчику. Люди нервують, бо темрява тепер з’являється не за планом, а зненацька, і багатьом здається, що когось “обділяють”, а комусь “щастить”. Однак ситуація набагато складніша, ніж здається на перший погляд.
Чому світла не вистачає всім однаково
Українці часто питають, чому світло не можуть поділити, як умовний пиріг, порівну між регіонами. Енергетики пояснюють це доволі просто: технічної можливості передавати однакові обсяги електроенергії в усі області зараз немає.
Причина криється у пошкодженнях. Ідеться про генерацію та магістральні мережі – саме вони перші приймають на себе удари ракет і дронів. Як наслідок, система втрачає здатність “перекачувати” електрику туди, де її не вистачає.
Проблема передачі електроенергії
“Укренерго” наголошує: головний виклик – це не виробництво, а саме доставка.
Високовольтні лінії можна уявити як своєрідні електричні мости, які з’єднують області. Якщо міст підірвано або в ньому з’явилися дірки, хоч би що на іншому березі не стояло готовим до перевезення, нічого не дістанеться до пункту призначення.
Так і з електрикою: її можуть виробити скільки завгодно, але пошкоджені “магістралі” не дадуть доставити ресурс у потрібні райони. Тому в одних областях ситуація виглядає стабільнішою, а в інших – ледь тримається на межі.
Чому графіки різні
Енергетики застосовують різні черги та погодинні відключення не від доброго життя. Це змушений крок, щоб убезпечити енергосистему від повного обвалу.
Є певні правила:
- мережі працюють із колосальним навантаженням;
- пошкодження з’являються щодня, не лише після масованих обстрілів;
- резервів менше, ніж потреб.
Це схоже на гру з балансом, де кожна помилка коштує дорого. Якщо допустити перенавантаження, може статися аварія, а тоді світло не побачить ніхто.
Захід і схід: різні умови
А ви знали, що, наприклад, на заході країни атомні електростанції все ще можуть генерувати достатньо електроенергії. Проблема не в тому, що світла нема, а в тому, що зруйновані лінії передачі не дозволяють перегнати його на схід чи в центр. Тому на місці електрика лишається, а люди там отримують більше годин із живленням.
Схожа історія з імпортом електроенергії. Вона заходить у країну переважно через західні кордони. Але щоб доставити її в інші частини України, потрібно мати справні “трубопроводи струму”. А вони, як не дивно, найбільше страждають від прицільних ударів.
Постійний тиск на систему
Пошкодження енергомереж – це не лише наслідок масових нальотів. Іноді достатньо одного точкового обстрілу, щоб зруйнувалася ключова лінія. Додаємо до цього старіння інфраструктури та екстремальні навантаження – і маємо ситуацію, коли система тримається, немов старий міст, якому замінили лише половину балок.
Внутрішній механізм різниці у відключеннях
До речі, різниця у тривалості відключень – це результат багатьох чинників, серед яких:
- наявність генерації в регіоні;
- можливість доставити струм з інших областей;
- технічний стан мереж;
- обстріли, які виводять із ладу ключові вузли.
Іншими словами, якщо десь темніше – це не тому, що хтось “забув увімкнути”, а тому, що електрика просто фізично не може туди дійти.
Енергосистема на межі витривалості
Енергетики працюють фактично без перепочинку, стримуючи систему, яка переживає руйнування, з якими Україна не стикалася за всю свою історію. Кожен день без повного блекауту – це результат постійної боротьби з наслідками атак і пошкоджень. І поки ця війна триває, енергетика залишатиметься однією з фронтових ліній, що визначає, наскільки яскравим буде світло в наших домівках.