21 листопада 2025 року на вулиці у Нікополі армія РФ вбила чоловіка, якого багато хто бачив, але мало хто знав. Він поводився і виглядав дещо дивно. Багато років поспіль збирав картон та іншу вторинну сировину. Майже щодня ходив по одному й тому ж маршруту…. Коли чоловік загинув, не одразу стало відомо його ім’я. Офіційних повідомлень від влади не було. Але, завдяки небайдужості нікопольців, інформацію вдалося знайти. Ми оприлюднили її. А тепер отримали листа від однокласників вбитого чоловіка. Вони розповіли про його юність, молодість. Про його роботу і велику втрату. А також про причину дивної поведінки, яка кидалася в очі містянам…
Отже, його звали Володимир Борисович Устюжанін. Його не стало 21 листопада 2025 року на 67-му році життя.
Про вбитого на вулиці у Нікополі чоловіка розповіли однокласники
Сергій Крашевський, який надіслав редакції Nikopolnews листа від імені усіх однокласників загиблого чоловіка, розповів, що навчався Володимир Устюжанін у нікопольській школі №8, яку закінчив у 1976-му році.
Був душею компанії
Клас був дуже дружний, і Володя був душею колективу: добре грав на гітарі, співав, займався фотографією.
Під час навчання у школі ще й працював кіномеханіком у Палаці культури заводу ім (не хочу писати кого. Але нікопольці зрозуміють.), – пише Сергій Крашевський
Так же, в кінотеатрі, Володя іноді грав на гітарі на танцях узимку в складі ВІА „Спектр”. Його друзі часто дивилися фільми з апаратної, коли він „крутив кіно”. У нього була мрія вивчитися на кінооператора.
Ми з ним, навіть, після закінчення школи їздили до Києва здавати документи у Карпенка-Карого. Але не судилося. Мабуть, були не достатньо наполегливими, – розповідає однокласник
Один раз вбила радянська армія, а другий раз – російська
А далі совєтська армія… Він служив у залізничних військах чи в Іркутській обл, чи у Примор’ї. Десь на Далекому Сході. У 1980 р. після армії я з ним зустрівся у старій частині і з радістю підбіг до нього, але він начебто не впізнав мене і не став спілкуватись. Пізніше я дізнався, що в армії з ним щось трапилось. Що – досі невідомо. Отак чоловіка один раз вбила совєтська армія, а другий раз – армія російської…ідирації… – пише Сергій Крашевський (від ред. – ми навмисно зберегли авторський стиль, адже він передає емоції)
Мама для Володі була Всесвітом
Через деякий час Володимир закінчив технікум по фаху кіномеханіка і почав працювати у кінотеатрі ім. О. Довженка. Але армійське минуле наздогнало. Він поводив себе дуже дивно: не підписував ніяких паперів, ні з ким не спілкувався, почалися конфлікти у колективі. Володі прийшлося звільнитися.
Пан Сергій розповідає, що Володимир з дитинства жив з мамою на розі нинішніх Микитинської та Прикордонників (колишня Усова), де зараз кимось закладений фундамент покрився чагарником. Після зносу цієї хати мамі дали квартиру в районі кінотеатру ім. О. Довженка.
Мама для Володі була Всесвітом. І коли вона померла, то з ним сталося те, що побачив весь Нікополь, – пише Сергій Крашевській
Шлях самотньої і хворої людини….
Пан Сергій наголошує: так, Володимир збирав картон і жив на це, але не був безхатько чи злиднем. Був дуже порядним, сором’язливим. Кожен раз, як його зустрічали однокласники, то пропонували допомогу одежею, їжею, навіть грошима. Запрошували до себе в гості, щоб скупався, поїв. Але Володя постійно відмовлявся, нічого не брав.
Тільки один раз я його примусив взяти якийсь смаколик з продуктів, що купив для нього. Від іншого категорично відмовився, – пригадує пан Сергій
Володимира не стало на 67 році життя.
Доля його була нелегкою. Він пройшов шлях самотньої, хворої людини, яка через свою проблему зі здоров’ям, відмовилася від спілкування з друзями, однокласниками.
Всіх нас розкидало зараз по містах і країнах, але ми всі разом глибоко сумуємо за нашим товаришем Володею Устюжаніним, світла пам’ять світлій людині… Поки б’ються наші серця… Відпочивай з миром, друже. На превеликий жаль не змогли провести в останній шлях, але обов’язково зберемося разом і відвідаємо його. Це треба не мертвим, це треба живим! – кажуть однокласники
Вони дякують Ользі Журавльовій та Hanna Any, які не залишилися осторонь трагедії і написали у Фейсбуці про чоловіка, якого багато хто бачив, але мало хто знав. Саме завдяки цим людям нікопольці дізналися ім’я вбитого, побачили його фото. Можливо, хтось помолився за його ДУШУ…
Ми дякуємо однокласникам за цей лист.
Світла пам’ять Володимиру Устюжаніну.
Увага! Якщо ви можете і хочете розповісти про інших вбитих на Нікопольщині цивільних, або ж про полеглих Героїв з Нікопольського району, пишіть нам на пошту [email protected]. Допоможіть зберегти пам’ять!
Вже зібрані нами історії життя та смерті полеглих Захисників – ТУТ
Інформація про всіх загиблих Героїв з Нікопольщини, яку нам вдалося знайти – ТУТ
Матеріали про вбитих цивільних мешканців – ТУТ
Ще новини Нікополя: Помер поет, художник і Захисник з Нікополя (фото)