Питання розподілу багатства завжди було показником того, наскільки справедливим відчуває себе суспільство. В Європі ситуація дуже різна: одні країни демонструють відносну рівновагу, інші — величезний розрив між тими, хто має все, і тими, хто ледь зводить кінці з кінцями.
Концентрація грошей у руках меншості
За підрахунками Європейського центрального банку, у перші місяці 2025 року найзаможніші 10% домогосподарств володіли понад половиною всього добробуту — а точніше 57,4%. Ще промовистіша цифра: половина від цього багатства зосереджена лише у руках 5%. Для порівняння, половина всіх інших родин Європи розпоряджається лише 5% ресурсів.
Швеція — несподіваний лідер
Найбільший парадокс — Швеція. Країна, яку роками називали прикладом рівності, тепер очолює рейтинг за розривом між багатими та бідними. Індекс Джині там сягає 0,75. Чому так? Ліза Пеллінг із шведського центру Arena Idé пояснює це тим, що ще десятки років тому тут почали скасовувати податки на багатство й спадщину, а компанії обкладають мізерними податками. От і маємо ситуацію, коли заможні люди отримують нові можливості збільшувати капітал, тоді як інші залишаються на місці.
А ви знали, що у Швеції взагалі немає податку навіть на подарунки чи майно? Це звучить щедро, але на практиці — створює нерівність.
Де ще великі розриви
Не лише Швеція. У Туреччині показник 0,73, на Кіпрі та в Чехії — 0,72, у Латвії — 0,7. З великих економік Європи найбільш нерівна Німеччина — 0,68. А ось у Бельгії, наприклад, лише 0,47, на Мальті трохи більше, а рекордно низький рівень у Словаччині — 0,38. Можна сказати, що саме там баланс ще більш-менш тримається.
Про житло і власність
До речі, експерти додають цікавий нюанс: там, де більше людей мають власне житло, розрив трохи зменшується. Умовно кажучи, квартира у спадок від бабусі може зрівняти баланс із чужими акціями чи фондами. А от у країнах, де фінансові інструменти розвинені й у багатих більше можливостей ними користуватись, різниця між групами тільки росте.
Концентрація в руках меншості
Якщо подивитись на найзаможніші 5% — їхній вплив вражає. За статистикою ЄЦБ, у 20 країнах Європи вони контролюють від 30,8% на Мальті до 54% у Латвії. Тобто інколи фактично кілька відсотків громадян визначають майбутнє економіки держави. І це звучить не лише як цифра, а як реальність, яка впливає на життя решти.
Економічна нерівність — це не просто таблиці у звітах. Це історія про те, як суспільство ділить ресурси, і наскільки люди вірять, що їхня країна справедлива. Коли різниця стає надто великою, вона починає впливати на політику, настрій громадян і навіть стабільність усієї системи.