Forbes порівняв нинішню ситуацію в Росії з тим, що відбувалося перед Лютневою революцією 1917 року. Причина проста: удари українських дронів по нафтопереробних заводах і трубопроводах не лише б’ють по економіці, а й поступово розхитують соціальний тил, який Москва намагається тримати під контролем.
Як Київ вийшов на слабке місце
Ще наприкінці 2023 року Україна пробувала атакувати нафтогазову інфраструктуру Росії, розуміючи, що це найбільш вразливий вузол її фінансування. Тоді Білий дім виступив проти такої стратегії — адміністрація Джо Байдена боялася різкого стрибка світових цін на нафту. Але у 2025 році ситуація змінилася: Вашингтон вже не накладає заборон, і Київ зміг розгорнути повноцінну кампанію.
Наслідки ударів
За оцінками різних джерел, Росія втратила від 17% до 20% своєї нафтопереробки. Це миттєво позначилося на внутрішньому ринку: пальне почало зникати, ціни зростати, а звичайні росіяни — нарешті відчули, що війна має і побутові наслідки. Там, де ще вчора заправка була справою хвилини, тепер стоять довгі черги.
Чому дрони ефективніші за санкції
Колишній радник Міноборони України Сергій Кузан зауважив: “Удари по нафтозаводах дають те, чого не досягли санкції”. Справді, санкції Росія навчилася обходити, знаходячи нові ринки та схеми. Але від дронів, що пролітають сотні кілометрів і влучають у резервуари з пальним, захисту поки немає.
Пропаганда і черги на заправках
Російські медіа намагаються переконати своїх громадян, що паливна криза — це тимчасове явище: то сезонний попит, то якісь “позапланові ремонти”. Але люди бачать інше — черги на АЗС і закриті колонки. Іноді навіть офіційні видання змушені визнати, що причиною ремонту є “уламки дронів”, які падають посеред європейської частини РФ.
Економічний фон
Ці проблеми накладаються на загальне погіршення економічної ситуації в Росії. Експерти Forbes зазначають: самі удари по нафтопереробці війну не завершать, але вони формують сценарій її розвитку. І цей сценарій не виглядає для Кремля оптимістично.
Історичні паралелі
Forbes підкреслює: Путін любить представляти себе спадкоємцем російських царів, мовляв, відновлює імперію. Та варто пам’ятати приклад Миколи II. Під час Першої світової війни країна виснажувалася на фронтах, а внутрішні дефіцити і бунти стали не менш небезпечними за ворога. Сьогодні історія, схоже, знову підказує Кремлю неприємні уроки.
Ланцюг подій, що може стати переломним
Кампанія атак на паливну інфраструктуру — це не лише військова тактика. Вона має накопичувальний ефект: від економіки до соціальної напруги. І якщо такі удари продовжаться, Росія може опинитися у ситуації, де внутрішній тиск стає потужнішим за зовнішні фронти. Це нагадує 1917-й: тоді країна не витримала подвійного тягаря. Чи зможе витримати тепер — питання відкрите.