Сьогодні бути “сильною жінкою” часто звучить як комплімент, але водночас і як неписане правило. Суспільство очікує від жінок витримки, здатності долати труднощі, працювати, виховувати дітей та не показувати слабкість. Але чи завжди цей ідеал служить на благо?
Читайте також: Як реагувати на зверхність: прості фрази для спокійної розмови
Про те, чому культ сили може призвести до емоційного виснаження, самотності та почуття провини за власні емоції, розповідає сімейна та холістична психологиня Анна Богомолець.
Історія “сильної жінки”
За словами психологині, образ сильної жінки сформувався не випадково. Це продукт історичних і культурних реалій.
«У XX столітті, під час воєн, економічних криз та тоталітарних режимів, жінки часто ставали основними опікунами родини: працювали, виховували дітей, тягнули господарство, часто без підтримки чоловіків, які воювали або загинули. Тоді сила полягала у здатності витримувати і виживати», — пояснює Анна Богомолець.
Вона додає, що сьогодні цей образ трансформувався у соціальну норму: у медіа, корпоративному середовищі та популярній психології “сильна жінка” — це та, яка завжди справляється, все робить сама, не показує слабкості і ніколи не зупиняється.
Сильна, але щаслива: новий погляд на жіночу силу – фото з відкритих джерел
Коли сила стає тягарем
За словами психологині, тут і виникає парадокс: колись рятівна стратегія в нових умовах перетворюється на пастку.
«З точки зору психології, це явище називають рольовим конфліктом. Соціологія гендеру визначає його як подвійне навантаження: жінка має бути професіоналом, матір’ю, партнеркою й одночасно “сильною”. Це призводить до хронічного стресу, вигорання та психосоматичних проблем», — пояснює Анна Богомолець.
Дослідження показують, що сучасні жінки частіше відчувають тривогу та депресію через невидимий тиск суспільства — очікування завжди бути зразком сили.
«Архетипічно “сильна жінка” нагадує амазонку або воїтельку, що бореться за виживання. Але жіноча психіка включає ще й образи берегині, творчині, коханої, мудрої жриці. Коли жінка редукує себе лише до одного архетипу, втрачається внутрішня цілісність. Справжня сила полягає у здатності визнавати власну вразливість і використовувати її як ресурс», — додає експертка.
Чому вразливість — це не слабкість
Нейропсихологія підтверджує: плакати, просити про допомогу та ділитися емоціями — це природні механізми регуляції нервової системи, а не ознаки слабкості.
Образ “сильної жінки” стає шкідливим тоді, коли він єдиний і виключає повноцінне проживання емоцій та ролей.
«Сучасне суспільство потребує не “залізних леді”, а цілісних особистостей, здатних бути різними: іноді ніжними, іноді рішучими, іноді вразливими. Справжня сила сьогодні — не у витривалості за будь-яку ціну, а в умінні залишатися собою у світі, який досі прагне диктувати, якою ти маєш бути», — підсумовує Анна Богомолець.
Раніше ми писали: міфи щодо турботи про себе: де правда, а де пастка.