Продаж Криворіжсталі глобальному холдингу ArcelorMittal багато років називали найбільшим та найуспішнішим кейсом приватизації. Зараз же керівник криворізького підприємства розповідає, що її коштом наживаються енергетики, тож компанія може переглянути свою присутність в Україні.
Генеральний директор підприємства Мауро Лонгобардо розповів Delo.ua про проблеми з вартістю електроенергії, плани з розбудови власної генерації, тренди на ринках сталі Європи та України, а також на що криворізький актив направляє дотації від материнської компанії.
Про тренди на ринках сталі та плани продажів
У 2024 році обсяг внутрішнього споживання металопродукції зріс на 10% порівняно з 2023. Які тренди ви бачите на внутрішньому ринку у цьому році?
— На жаль, я не бачу жодного позитивного тренду на домашньому ринку. Так дійсно, минулого року було зростання порівняно з попередніми роками. Але ми все ще не знаходимося на довоєнному рівні та це логічно. Минулого року було багато проєктів з реконструкції та укріплення енергетичної інфраструктури. Але вони не продовжились на тому рівні, який ми очікували.
Одною з причин, як нам пояснили, стало бюджетування. Як ви пам'ятаєте, ці проєкти з укріплення енергетичної інфраструктури фінансувались коштом USAID і в певний момент, це все зупинилось або було обмежено.
Які ви бачите перспективи щодо експорту з огляду на фактор Трампа? Під час його першого терміну світовий ринок зіштовхнувся з хвилею протекціонізму, коли США ввели мита, а ЄС натомість запровадили квоти для імпорту сталі. Чи є на Вашу думку ризики повторення такого сценарію зараз?
— Я не вірю, що Європа змінить політику щодо України. Вони дали нам можливість торгувати без квот та мит. Ці виключення було продовжено ще на три роки. І ми вважаємо, що це так і залишиться.
Проблема не в Європі, а в тому, що є багато інших країн, які раніше експортували до США: Алжир, Туреччина, Єгипет та інші. Ми знаємо, що США імпортувало 3 млн тонн продукції нашого типу (арматура і катанка). І як тільки США заблокували цей тип продукції, то всі ці обсяги що раніше йшли на американський ринок, опинились на ринках інших країн, які не захищені митами та квотами. Така продукція буде продаватися з демпінговими цінами, й за певний час це вб'є домашню індустрію таких країн.
Тож якщо ця продукція зайде в Україну, ми можемо втратити домашній ринок. І навіть, якщо тут буде антидемпінгове розслідування, за результатами якого буде запроваджено захисне мито, все одно буде перехідний період, за який демпінговий імпорт забере наші обсяги ринку. Тому Україна повинна захистити своїх виробників та ввести мито 25% на імпорт такої продукції. Інакше ми втратимо обсяги, що продаємо на домашньому ринку. І тоді бізнесу у нас не буде зовсім, ми говоримо не про заробіток, а про виживання.
Які тренди зараз домінують на європейському ринку сталі? Торік ви казали що ринок в депресії, ситуація змінилась?
— Ринок все ще в депресії. Єдине, що допомогло нашому експорту — це обмінний курс: євро подорожчав відносно гривні й ми змогли отримати кращі ціни. Але ціни в ЄС залишились низькими через низький попит. А тарифи, які США застосовують щодо імпорту з ЄС, можуть вплинути на ситуацію ще більше. Зараз Європа не в найкращій економічній формі й це позначається на нашому бізнесі.
Яка у вас структура продажів?
— Загалом у нас виробництво близько 3 млн тонн на рік. У цьому році буде менше, бо ми до квітня працювали лише одною доменною піччю з двох. З цих обсягів 450 тис. тонн металопродукції, або десь 15% — це експорт в країни ЄС. Ще 20-30% — це чавунні чушки, які ми експортуємо до США. Все інше ми плануємо продати на домашньому ринку.
Про завантаженість виробництва та закупівлю сировини
Торік ваша завантаженість склала 30-50% в металургійному департаменті та 70% в гірничорудному. Яка завантаженість зараз?
— Можу сказати, що на цей час у нас завантаженість виробництва в металургійному департаменті 50% від довоєнних обсягів. Але, оці 50% зараз можна рахувати, як 100%. Ми в будь-якому випадку не могли б швидко повернутися до довоєнних обсягів, оскільки деякі активи, що працювали у 2021 році, повинні були пройти капітальний ремонт. Тож наша потужність зараз складає 3 млн тонн на рік і залишатиметься такою до кінця війни, поки ми знову не запустимо великі стратегічні інвестпроєкти.
В гірничому виробництві ми зараз також на максимально можливому рівні. Тут завантаження на 70-80%, оскільки тут ми реалізуємо інвестиційні проєкти, і як тільки ми їх закінчимо повернемось до завантаження у 100%.
Минулої осені серед професійної та експертної спільноти побутував досить апокаліптичний сценарій щодо того, що втрата Покровська може обвалити виробництво сталі вдвічі. З січня Метінвест зупинив роботу шахтоуправління в Покровську. Чи вдалося диверсифікувати постачання коксівного вугілля?
— Звісно це велика проблема для України та для власників цих шахт. Ми купували вугілля з Покровська, але ми платили ринкову ціну. Зараз ми ввозимо вугілля з-за кордону і платимо ті ж гроші, що платили власникам шахт у Покровську. Тож на нас це не сильно вплинуло. Так, є певний вплив по логістиці, але він незначний.
В портах проблеми нема? Були прогнози що збільшення імпорту коксу викличе проблеми з логістикою, через те, що потужності перевалки в портах обмежені.
— Поки що немає, але зі збільшенням відвантаження в портах, вони можуть виникнути. Ми знаємо, що літо — це піковий сезон для вивозу аграрної продукції. І ми подивимося, як нові обсяги вугілля, які влітку заїжджатимуть в Україну, на це вплинуть.
Про фінанси та проблеми з цінами на електроенергію
Минулої весни ви казали, що компанія досягне беззбитковості за результатами 2024. Цього не вдалося досягти, але вдалося наростити дохід в 1,5 раза. Внаслідок чого виріс дохід?
— Дохід це дохід. Якщо ми збільшуємо виробництво з 1,5 млн тонн до 2 млн тонн, то звісно ми отримуємо більше грошей. Але проблема в тому, що коли собівартість більша — і витрат більше. Обсяги в нас можуть бути, але внаслідок високих витрат на електроенергію собівартість вже більше, ніж ціна на деяких ринках.
Попри те, що я можу досягнути нульового показника EBITDA, мені потрібна якась кількість готівкових коштів, щоб інвестувати. Мені потрібно витратити $150 млн капітальних інвестицій на рік навіть під час війни, інакше я просто не зможу працювати. До того ж ми платимо величезний податок на землю. Він складає $40 млн на рік і ми вимушені платити його навіть якщо нічого не вироблятимемо. Тож в таких умовах, якщо в мене показник EBITDA нульовий, в мене все ще недостатньо коштів, щоб бізнес міг утримувати себе. Мені потрібно ще близько $200 млн, щоб утримувати бізнес.
Читайте також: Працівникам підприємства “АрселорМіттал Кривий Ріг” повідомили, що з 7 червня працює заміська база відпочинку «Мар’янівка» – як взяти путівку
Як змінилася частка електроенергії та логістики в структурі собівартості за останній рік?
— Вона дуже зросла. Ми споживаємо 250 МВт-год, тож наші додаткові витрати на електроенергію складають $200 млн на рік. Ціни на електроенергію настільки високі, що роблять наш бізнес неконкурентним. Вони вже вищі, ніж у Європі. Навіть під час сезону, коли ситуація, здавалося б мала бути іншою. От, наприклад в з травня по червень вже не холодно, але ще не жарко, і ціна мала б бути кращою. Проте, за електроенергію червні в нас ціни в середньому склали $135/МВт-год. І коли я дивлюсь на ціни в країнах ЄС, то там ціни менші ніж $100, а у країнах, де є ядерна енергетика, у Франції на приклад, то там $40/МВт-год.
І разом з цим, я бачу, як енергетичні компанії, попри атаки, втрату активів, а також усі ті проблеми з якими вони зіштовхнулись, показують позитивні фінансові результати. Але ж це наші гроші! Наша група ArcelorMittal від початку війни влила в українське підприємство $1 млрд, щоб ми змогли втриматися і продовжити роботу попри війну. Ми платимо дуже високу ціну, щоб залишитися в Україні.
На початку року “Укрзалізниця” вирішила збільшити тарифи на 37%, і на щастя ми змогли переговорити з ними і цього не трапилось. Але якщо “Укрзалізниця”, “Укренерго” чи інша компанія не має грошей на утримання бізнесу, то платити їм повинен уряд, а не ми. Я ж не можу вийти на ринок і перекласти свої витрати на клієнтів, бо ціни на нашу продукцію встановлює світовий ринок.
Тож ми звертаємось до уряду, щоб він на це вплинув. Ми не проти, щоб в енергетичних компаній була певна маржа, але якщо собівартість $10, а нам продають за $135 це абсолютно неприйнятно. Це ті гроші, які ми мали б використати, щоб наш бізнес працював.
Які у вас плани у цьому році? Чи вдасться вийти в нуль?
— Якщо уряд не вплине, то не вийде. У нас знову будуть збитки. І ми, можливо, переглянемо своє майбутнє в Україні. Ми хочемо розуміти, чи ми в одному човні чи ні. Ми як група, бачимо себе в Україні, тому комбінат вже отримав допомоги $1 млрд від материнської компанії. Але інші також повинні йти з нами у цьому напрямку. Ми не можемо витрачати гроші, щоб потім ці гроші забрав хтось інший.
Ви про це говорили на Business Wisdom Summit 2025. Ваші колеги з інших галузей зараз активно розбудовують власну генерацію, що дозволяє їм скоротити витрати на енергетику. Ви зараз вивчаєте можливість побудови СЕС. Ви не думаєте, що це могло б частково зменшити проблему?
— У нас було багато дискусій з цього приводу. Ми планували, в майбутньому за можливості побудувати електропіч та ВДЕ, щоб виробляти зелену сталь. В нас зараз є проєкти, щоб електроенергія генерувалась вітровими або сонячними панелями. Зараз ми аналізуємо ці кейси, щоб зрозуміти можливість їх реалізації. Але проблема в тому, що це покриє наш попит максимум на 25%. Ми не в Саудівській Аравії, де сонячні дні увесь рік, у нас є сезони, коли СЕС генерує менше. Ще одна можливість, яку ми зараз аналізуємо, і у нас було обговорення цього з “Енергоатомом” стосується побудови малого ядерного реактора. Вони зараз шукають місця, де їх можна було б встановити в майбутньому, і ми дуже зацікавлені встановити такий реактор, але ми ще на дуже попередньому етапі й будівництво займе мінімум 5 років.
Скільки може коштувати побудова такого реактора та хто в результаті буде його власником?
— Щодо вартості, в мене точної цифри немає, а власником, я думаю, буде “Енергоатом”. Зі свого боку, ми можемо укласти угоду щодо викупу електроенергії яка генеруватиметься. І враховуючи наше споживання ми будемо кращим клієнтом, якщо “Енергоатом” вирішить йти у цьому напрямку. У нас немає піків, немає такого, щоб ми менше споживали вночі, у нас буде постійне споживання. Ми можемо гарантувати, що викупимо всі обсяги. І ця технологія для нас буде кращою ніж сонячна, яка залежна від світлового дня чи сезонів.
Про $1 млрд від материнської компанії, капітальні інвестиції та “зелену” модернізацію
Ви говорили $1 млрд фінансової підтримки від ArcelorMittal. На що пішли ці гроші? І від чого залежить обсяг цих фінансових дотацій?
— Коли ми формуємо наш бізнес-план на початку року, ми робимо його з певними допущеннями: ціни на ринку, комунальні тарифи, логістика. Ми тоді вже бачимо, що група повинна вливати в нас гроші, щоб ми могли інвестувати. Це було зрозуміло від початку війни. Але проблема в тому, що ситуація виявилась значно гіршою, ніж прогнозувалось. У квітні ціни на електроенергію виявляються на 40-50% вищими за ті, які ми планували на початку року. І тому наші платіжки за електроенергію вимили від нас усі гроші, які ми заклали в нашому бізнес-плані, й ми не маємо грошей, щоб інвестувати та розрахуватися з підрядниками.
Тоді материнська компанія дає нам додаткові кошти, щоб ми могли продовжити нашу діяльність в Україні. Але я сказав би, що за три роки ми вже підійшли до кінця цієї стежки. Коли ми бачимо, що хтось хоче отримати вигоду, група приймає іншу позицію і каже: ми не можемо підтримувати бізнес в країні, де наші гроші отримує хтось інший.
Скільки було виділено у 2024 та попередньо у 2025?
— Ми закладаємо щороку близько $150 млн капексу, інколи через несподівані обставини нам треба більше. Тоді ми намагаємося відкласти деякі інвестпроєкти. Близько $650 млн група вклала в нас у перший рік війни, коли ми витратили багато грошей для підтримання виробництва та щоб платити нашим працівникам, які були в простої.
В які проєкти ви плануєте інвестувати у 2025 році?
— Ми маємо два великих проєкти в гірничому виробництві. По-перше, це продовження будівництва нового хвостосховища. Я сподіваюсь, до кінця року ми закінчимо першу фазу будівництва. Крім того, в нас є проєкт з перенесення однієї з наших дробильних фабрик. Це дозволить нам далі розробляти залізорудний кар'єр. В металургійному виробництві у нас дуже багато дрібних проєктів, що спрямовані на зменшення собівартості та збільшення енергоефективності. Також ми модернізуємо наші локомотиви та вкладали понад 30 млн дол. в охорону праці.
Чи є у вас плани освоїти нові види продукції? Після того як підприємства що виготовляли довгий прокат були втрачені через війну?
— Так, ми про це думали. Але ми не маємо для цього ресурсу. Ми не можемо конвертувати існуючі агрегати, нам потрібно будувати нові. Тому це не те, чим ми займатимемось в першу чергу.
Вже з 1 січня в ЄС має запрацювати CBAM. Чи готові ви до цього? Як би Ви оцінили шанси України отримати відтермінування щодо цього механізму? Що ви будете робити, якщо механізм запрацює щодо української сталі повною мірою?
— Ми сподіваємося, що уряд зможе досягти з керівництвом ЄС політичної угоди щодо відтермінування CBAM для України. Без цього ми не зможемо працювати на європейському ринку. Як я вже казав, ми й так на межі собівартості через додаткові витрати. І якщо до них додати транскордонне вуглецеве мито, то європейський ринок для нас фактично закриється. При цьому відтермінування в 1 рік нічого не вирішить. Як тільки закінчиться війна нам треба буде час, щоб зібрати бюджет на інвестиції та реалізувати проєкти. Тож я сподіваюся що ми отримаємо відстрочку в 3-5 років.
Скільки всього вам треба грошей, щоб ви відповідали нормам CBAM?
— Я думаю, це десь $1 млрд.
Про кадри та проблеми з податковою
Як змінилась ситуація з кадрами та мобілізацією?
Зараз у нас все добре, ми отримали необхідний відсоток бронювання, щоб продовжити працювати. Але за останній рік ситуація мінялась дуже часто. Минулого року, в нас була погана ситуація в березні, потім вона покращилась, потім у нас знову були проблеми, і кілька місяців все було дуже погано. Після цього ситуація повернулася до норми й зараз все добре. Ми дуже просимо, щоб мобілізація була передбачуваною. У нас в компанії є конкретне число заброньованих і ми б хотіли, щоб воно залишалося стабільним. Ви не можете змінювати правила кожні кілька місяців, якщо вам потрібні кращі результати можливо варто поміняти методи?
В січні ви заявляли про безпідставні перевірки з боку податкової. Чи змінилась ситуація станом на зараз?
Якщо чесно, то я не бачу жодного покращення. Вони використовують це, як інструмент збору в бюджет. Ми йдемо до суду, виграємо суд, а потім знову ходимо по колу. І в більшості випадків ми виграємо в них такі справи.
В нас є один конкретний випадок між 2014 та 2018 роками, за який ми були в суді вже двічі вигравали суди в трьох інстанціях. Вже і Верховний суд виносив вирок на нашу користь. Але ця справа все ще відкрита, бо вони сподіваються що хтось припуститься помилки й вони зможуть додатково зібрати в бюджет гроші. Я не розумію в якій ще країні таке може відбуватися.
Нас це дуже непокоїть: ми втрачаємо гроші, ми в біді, а вони намагаються знову відхватити якийсь шматок. Але я бачу, що коли ми йдемо до ресторану та платимо на різних ФОПів. В Україні величезна можливість знайти гроші в бюджет, забравши їх з тіньової економіки.
Раніше ми писали: Попри санкції, російська металопродукція продовжує надходити на ринок Європейського Союзу, ставлячи під загрозу не лише економічну безпеку регіону, але й кліматичні амбіції об’єднаної Європи. На цьому під час конференції «Бізнес vs санкції» у Києві наголосила комплаєнс-офіцерка Групи Метінвест Ангеліна Чачуна.