Уявіть собі, як це буває: повертаєшся додому після довгого, вимотуючого дня, і єдине, про що мрієш, – це гарячий чай, затишок і, звісно ж, світло в оселі. А натомість – суцільна темрява, холод і це гнітюче відчуття невідомості. На жаль, для мільйонів українців це не просто страшилка з фільмів, а жорстока реальність, яка, здається, може повернутися знову. От так от. Президент Володимир Зеленський днями не на жарт ошелешив країну заявою: Росія не полишає своїх підступних планів і готує нові, ще більш ниці удари по українській енергетичній інфраструктурі. І знаєте що? Під загрозою, за його словами, опинилася навіть наша атомна генерація. Це, погодьтеся, вже зовсім інший рівень тривоги.
Як, до речі, повідомляло видання Українська правда, президент наголосив: ці дані не з порожнього місця, а надходять від розвідок наших надійних партнерів. Тобто, це не гіпотетичні припущення, а цілком реальна, болюча загроза, що вже висить у повітрі.
Попри всі путінські обіцянки Сполученим Штатам й іншим у світі, хто прагне миру, Росія продовжує завдавати ударів по цивільних енергетичних об’єктах України. Цей терор стає все більш підлим, – з гіркотою зазначив Зеленський.
І знаєте, як це буває: коли хтось обіцяє одне, а робить зовсім інше, довіри до нього вже немає. Складається враження, що ніякі дипломатичні “танці” не можуть зупинити цю безжальну машину війни. Цікаво, що агресор розраховує на те, що світ відволікся на ситуацію на Близькому Сході, і їхні злочини просто “загубляться” на цьому тлі.
Коли мішенню стає атом
Чесно кажучи, коли чуєш про атомну енергетику, всередині все стискається. Ми ж з вами не з чуток знаємо, що таке Чорнобиль, чи не так? Ця біль сидить десь глибоко в нашій колективній пам’яті. Тож, коли йдеться про загрозу інфраструктурі нашої атомної генерації – це не просто ризик залишитися без світла на якийсь час. Це потенційна катастрофа, яка може торкнутися не лише України, а й більшої частини Європи, а то й світу. Не дай Боже, звичайно. Саме тому міністр енергетики України миттєво передав усю цю інформацію до МАГАТЕ та спецпредставнику президента США Стіву Віткоффу. І, до слова, міністр оборони також негайно поінформував свого американського колегу. Такий оперативний обмін даними говорить сам за себе – ситуація більш ніж серйозна.
До речі, а ви знали, що буквально нещодавно, 12-13 червня 2025 року, аж 49 держав-членів МАГАТЕ виступили зі спільною заявою? Вони чітко дали зрозуміти: перезапуск Запорізької АЕС можливий лише тоді, коли вона повернеться під повний, справжній контроль України. А всі реактори, на їхню думку, мають залишатися в режимі так званої “холодної зупинки”. Голова МАГАТЕ Рафаель Ґроссі ще на початку червня, 4 числа, наголошував, що “загрози для ядерної безпеки залишаються дуже реальними”. І це не просто порожні слова, повірте мені. Згадайте, як 23 листопада 2022 року масовані російські атаки призводили до повного знеструмлення блоків Хмельницької та Рівненської АЕС, викликаючи аварійні відключення.
Масштаби руйнувань: коли світло гасне, а біль залишається
Мабуть, ви вже й самі відчули на власній шкірі всі “принади” життя без світла. Ті минулі опалювальні сезони, коли ми всі жили “за графіками”, показали, наскільки вразливою може бути наша енергосистема. А статистика, чесно кажучи, просто шокує. Лише уявіть: за даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, станом на червень 2024 року, цілих 73% енергоблоків теплових електростанцій в Україні були просто виведені з ладу через значні пошкодження. І це не все – 20 гідроагрегатів на ГЕС також не працювали. З 2022 року пошкоджено або зруйновано 18 великих ТЕЦ, а дві основні ТЕЦ в одному з міст були стерті з лиця землі лише у 2024-му.
Київська школа економіки (KSE Institute) на травень 2024 року оцінила прямі збитки та непрямі фінансові втрати енергетичного сектору України в неймовірні 56,2 мільярда доларів США. Так, це не жарт. З них понад 16,1 мільярда – це прямі збитки, причому найбільше постраждали об’єкти, що генерують електроенергію – 8,5 мільярда доларів. За даними Світового банку, понад 50% всієї енергетичної інфраструктури було пошкоджено. Ви тільки вдумайтеся: з майже 37 ГВт встановленої потужності, понад 19 ГВт були або знищені, або пошкоджені, або, що ще гірше, окуповані ще з лютого 2022 року. Це ж як половина нашого енергетичного потенціалу просто зникла.
Відновлення та захист: борючись за кожен кіловат
Під час тієї самої наради з військовими, СБУ та урядовцями, про яку ми вже говорили, обговорювалися не лише ці моторошні загрози. Були і приємніші, хоч і дуже серйозні теми: як розвивати наші ударні засоби та як ще більше посилити українську протиповітряну оборону (ППО). Це ж логічно, погодьтеся: найкращий захист – це коли ти сам можеш дати відповідь, коли твої “очі” бачать ворога, а “руки” можуть його зупинити.
На щастя, ми не одні в цій боротьбі за світло. Відновлення енергетичної інфраструктури – це титанічна праця, але вона триває, попри всі складнощі. Українські банки, наприклад, за 10 місяців профінансували проєкти з відновлення майже на 17 мільярдів гривень. Уряд теж не сидить, склавши руки – активно залучає міжнародну допомогу. Була схвалена нова фаза Програми екстреного відновлення, яка реалізується у співпраці з Японським агентством міжнародного співробітництва (JICA) і включає, звісно ж, підтримку нашої багатостраждальної енергетичної інфраструктури.
Словом, ситуація у нас, як ви розумієте, далека від простої. Росія продовжує свій терор, намагаючись вдарити по наших найважливіших артеріях, по всьому, що дає нам життя. Але кожен українець, який пройшов через ті чорні, холодні місяці, знає справжню ціну світла і тепла. І, що найголовніше, ми непохитно віримо у наших захисників і невтомно, крок за кроком, працюємо над відновленням. Ми просто не дозволимо ворогу занурити нас у темряву. Ця війна, як ми бачимо, стосується кожного з нас, і перемогти ми можемо лише разом, борючись за кожен кіловат і кожну мить у світлі.