Прізвище — це не просто набір букв у паспорті. Це частина історії, яку ми носимо на плечах, самі того не помічаючи. У ньому може бути зашифрована ціла біографія когось із предків: ким був, що робив, як його сприймала громада. Іноді — із гумором, а іноді — й не дуже. Серед українських прізвищ є такі, які натякають на одне — наші пращури, схоже, мали слабкість до оковитої. Але чи це справді ознака вади, чи просто відображення побуту й традицій минулого?
Прізвища, що натякають: “любив випити”
Колись, у давні часи, коли не було соцмереж, про людину говорили те, що бачили щодня. І якщо хтось мав звичку “цмулити” щось міцненьке частіше, ніж воду з криниці — село швидко давало йому кличку. А ця кличка могла перетворитися на… прізвище.
Здається смішним? А от у мовознавстві це цілком серйозно. Юрій Редько у своїй праці “Сучасні українські прізвища” пише, що багато наших прізвищ мають витоки саме в особистих якостях, звичках чи ремеслі далеких прадідів.
Прізвища, які “пахнуть хмелем”
Є ціла низка прізвищ, які буквально натякають: тут або пили, або готували, або просто жили серед спиртового духу. Ось декілька типових прикладів:
- Хміль
- Бражник
- Пияченко
- Пивовар
- Горілченко
- Сидоровар
- Винак
- Кубанка
Якщо ваше прізвище хоча б трохи схоже — цілком можливо, що хтось із предків мав стосунок до міцних напоїв. І це зовсім не обов’язково щось погане — багато таких прізвищ могли походити від професій або навіть від популярних у селі захоплень.
А ось і ще кілька “гучних” прізвищ
- Цідибрага — не плутайте з брагариною. Тут, швидше за все, мова про того, хто або робив брагу, або ж цідив її потрошку. Можливо, з тієї категорії людей, що “пити – не п’яніти”.
- Наливайко — ні, це не лише герой історичних повстань. Ймовірно, хтось у роду так вправно наливав чарки на святі, що ім’я закріпилося назавжди.
- Оковитий — звучить гордо, правда? Але, найімовірніше, хтось із предків мав нестримну любов до міцного питва.
- Пияко — тут уже все ясно без перекладу. Можливо, це просто прізвисько, яке згодом прижилось.
- Непийпиво — цікаве, навіть трохи іронічне. Бо інколи саме таких називали найбільшими любителями оковитої. Ну, знаєте, як “Чесний”, а сам — злодій.
Професія чи слабкість
Варто зазначити, що не всі такі прізвища обов’язково вказують на пристрасть до алкоголю. Дехто справді просто займався пивоварінням, виноробством або перегонкою — і це була поважна професія, а не причина для глузувань.
Особливо на заході України — на Закарпатті, в Галичині — виноробство мало давню історію. Там і досі можна зустріти прізвища, пов’язані з вином, діжками чи виноградниками. І це вже не про “любив випити”, а радше про “вмів робити якісно”.
Це не лише в нас
Цікаво, що така традиція не виняток для України. Наприклад:
- у Британії є Brewer (пивовар), Drinkwater (жартома — “пий воду”, хоча іноді це реальне прізвище);
- у німців — Bräuer;
- у чехів — Pivonka;
- у поляків — Piwowar.
Виходить, що любов до алкоголю — це частина історії багатьох народів. І, чесно кажучи, не завжди це ознака вади — іноді просто відображення культури, побуту та звичаїв.
А що каже генетика
Хоча сучасна наука ще не навчилась “зчитувати” звички предків із прізвища, є цікаві дослідження. Наприклад, деякі варіанти генів, які впливають на засвоєння алкоголю, частіше трапляються у тих регіонах, де традиційно було поширене вино чи пиво.
Тобто, умовно кажучи, якщо твій прапрадід варив пиво, то ймовірність, що твій організм нормально переносить хмільне — трохи вища. Але це вже тонкощі біології.
Якщо ваше прізвище має в собі “пивну” нотку — це не привід для сорому. Це слід історії, відбиток минулого, частина культури. Наші предки жили у світі, де алкоголь був не табу, а частиною свят, ритуалів і навіть економіки. І пам’ятати про це — означає розуміти своє коріння глибше.