Травень для криворіжців не просто останній місяць весни. У третю суботу травня Кривий Ріг відзначає свій день народження. Цей рік для сталевого мегаполіса ювілейний – Кривому Рогу – 250 років. Журналісти редакції krivbass.city розпочинають серію історичних матеріалів про рідне місто, його розвиток, культуру та людей. Сьогодні ми підготували матеріал про Гданцівський чавуноливарний завод.
Наприкінці XIX століття, коли обсяги видобутку залізної руди в регіоні стрімко зростали, постала нагальна потреба локалізувати виробництво заліза безпосередньо біля родовищ. Так виникла ідея створити Гданцівський чавуноливарний завод — підприємство, яке відіграло значну роль в історії промислового розвитку України.
Читайте також: Кривому Рогу – 250: марафон екскурсій музеями міста, які варто відвідати
Витоки проєкту та перші роки
Перші кроки до реалізації проєкту були зроблені ще за життя підприємця Поля. Проте безпосереднім будівництвом і запуском заводу займався Мартін Шимановський. Землю для майбутнього промислового гіганта придбали у власника — Гданцева.
Основним завданням заводу було доменне виробництво чавуну, який планували постачати на інші металургійні підприємства. Руду доставляли з найближчого Гданцівського рудника — спочатку вагонетками, а з 1901 року — залізницею, де працювали два паровози.
Будівництво тривало з 1890 по 1892 рік. За цей час звели доменні печі, котельню, електростанцію та водокачку. Вже в перший рік роботи завод виплавив 6 500 тонн чавуну — для свого часу це був вагомий показник.
Гданцівський чавуноливарний завод і рудники Акціонерного товариства криворізьких залізних руд. 1909-й рік. – фото групи “Криворізька старовина”
Розвиток і випробування
У 1900 році підприємство продовжило розширювати свої потужності. Друга половина року ознаменувалася запуском третьої доменної печі. Це дозволило досягти річної виплавки в обсязі 53 тисячі тонн чавуну.
Втім, економічна криза 1901–1902 років внесла свої корективи. В цей період працювали лише дві доменні печі, а виробництво суттєво скоротилося.
У 1905 році завод зазнав непоправної втрати — помер його директор Мартін Шимановський, який фактично був головною рушійною силою підприємства.
Гданцівський чавуноливарний завод у 1899 році – фото групи “Криворізька старовина”
Пік виробництва та воєнні роки
Найвищі показники виробництва завод досяг у 1912–1913 роках. Тоді річний обсяг виплавки сягав 80 тисяч тонн, а кількість працівників зросла до 625 осіб. З початком Першої світової війни завод почав виконувати військові замовлення.
На 1917 рік у робітничому селищі при заводі налічувалося 96 житлових будинків із 266 квартирами та три гуртожитки на 360 місць. Але війна забрала частину робітників — на виробництві залишалося всього 350 працівників.
У березні 1918 року, в умовах буремних подій та воєнного лихоліття, завод зупинив свою роботу. Під час радянсько-української війни підприємство зазнало значних руйнувань.
Гданцівський чавуноливарний завод у 1899 році – фото групи “Криворізька старовина”
Новий етап історії
Попри складну долю, місцева промислова традиція не зникла. Згодом на місці Гданцівського чавуноливарного заводу з’явилося нове підприємство, яке стало продовжувачем славетної металургійної історії цього краю.
Історія Гданцівського чавуноливарного заводу — це яскравий приклад того, як промисловість здатна формувати обличчя цілих регіонів, а люди — створювати справжні гіганти на голому степу. Хоч завод і припинив своє існування, його слід залишився в історії української металургії, ставши основою для нових промислових проєктів у Придніпров’ї.
Раніше ми писали: Кривому Рогу – 250: історія Криворіжжя від кам’яного віку до сучасності.