Травень для криворіжців не просто останній місяць весни. У третю суботу травня Кривий Ріг відзначає свій день народження. Цей рік для сталевого мегаполіса ювілейний – Кривому Рогу – 250 років.
Журналісти редакції krivbass.city розпочинають серію історичних матеріалів про рідне місто, його розвиток, культуру та людей. Сьогодні ми підготували матеріал про Покровський район.
Нагадаємо, що до дня народження Кривого Рогу місцеві екскурсоводи з туристичного клубу “Невгамовні гідеси” запрошують на екскурсії рідним містом з цікавими лекціями у затишних локаціях.
4 травня відбулася перша екскурсія Покровським районом — одним із найдавніших та найпромисловіших куточків міста. Від залізорудних родовищ і перших шахт до скульптур із дитячих спогадів — учасники мали нагоду зануритися в маловідому, але захопливу історію, яка формувала Кривий Ріг протягом століть.
Звідки отримав свою назву район “Піонер”
Саме у Покровському районі розташовувалися одні з перших рудників, зокрема шахта «Зоря» та рудоуправління імені Комінтерну, яке сьогодні відоме як КЗРК. Шахти виводили на поверхню мільйони тонн металургійної сировини, а поряд формувались житлові масиви для працівників — наприклад, район «Піонер».
Попри відсутність на картах і в офіційних документах, назва «Піонер» для мешканців Покровського району є не менш реальна, ніж будь-який інший топонім. Історія її виникнення овіяна локальними легендами та щирими людськими спогадами.
Першу версію розповідають так: колись посеред зеленої зони, що пролягала вздовж дороги, стояла гіпсова скульптура — хлопчик і дівчинка-піонери. Скульптура не збереглася, але її вплив виявився тривкішим за бетон. Люди призначали зустрічі «на Піонерах», зупинялись тут дорогою до стадіону чи парку, й так назва прижилась у побуті. Навіть сьогодні, коли офіційна зупинка зветься «9 лікарня», криворіжці все одно кажуть: «Виходь на Піонерах».
Є й інша гіпотеза. За спогадами старожилів, саме в цій частині району вперше почали видобуток залізної руди. Тож «піонер» міг означати й першість — у промисловому сенсі. Певною мірою це символічно: тут поєдналися праця й культура, шахта й скульптура, залізо й образ дитини в піонерському галстуку.
У газетах 1960-х уже згадують житломасив із такою назвою. Але в жодному адміністративному рішенні її не закріпили. Назва живе — виключно через людей, які тут виросли, працювали, пам’ятають і передають цю назву новим поколінням. І, можливо, саме тому вона така стійка — бо народжена не в кабінеті, а на лавці біля скульптури.
Там, де народжувалась українська культура серед руди
У 1930-х роках Покровський район став осередком культурної українізації. Архівні матеріали свідчать: тоді серед шахтарів вели активну культурно-освітню роботу, хоча працівники клубів навіть не володіли українською мовою. Ситуацію змінили зустрічі з письменниками-шістдесятниками — Остапом Вишнею, Сосюрою, Первомайським, які приїздили до Кривого Рогу й читали гірникам українську літературу. 
На екскурсії мешканці міста мали можливість особисто побачити документ, на якому про це йшлося. На той час освітницька робота була тяжким процесом, але Кривий Ріг намагався до нього долучатися.
Річка Саксагань: прихована глибоко під містом
Під землею на глибині 65 метрів ховається дериваційний тунель, через який річку Саксагань спрямували в обхід покладів залізної руди. Це технічне рішення, ухвалене за радянських часів, змінило водну карту району.
Сьогодні тунель доглядає всього одна людина — ще один символ того, як міцно промисловість переплетена з природою. І одразу додамо, що такий “колектив” по-справжньому маленький, але навіть така кількість тримає наше місто попри все.
«Славік» замість «Слава Труду»
У дворах на вулиці Січеславській досі стоїть гіпсова фігура, яку мешканці прозвали «Славіком». Колись на її постаменті красувався напис «Слава Труду», але з часом текст стерся, залишивши лише образ — простий і зворушливий символ локальної гордості. З того часу цей простий “Славік” стоїть неподалеку від учбово-курсового центр “Криворізький залізорудний комбінат”.
Більшість мешканців, через велику кількість дерев біля будинків, навіть не зазирали у гості до мешканця Кривого Рогу. До речі, колись у будинках по вулиці Січеславській кожна квартира мала власний сарай для вугілля та господарських потреб.
Учбово-курсовий центр “Криворізький залізорудний комбінат”
У межах екскурсії учасники побували на території навчальної шахти “КЗРК”, де змогли на власні очі побачити шахтні макети, вентиляцію, електроживлення й макет прохідки.
Один із колишніх працівників — проходчик із 20-річним досвідом — розповів свою історію: як починав із найнижчої позиції, як варили чай прямо під землею, як колектив ставав другою родиною.
«Це був не просто труд — це була справжня школа життя», — згадує працівник.
За спогадами чоловіка, колись заробітки дозволяли «одягти джинси — розкіш для робітника», а із шахти приходили справжні чоловіки, змінені тяжкою, але гідною працею.
Гості побачили макети стволів, дізналися про вентиляційні системи, електроживлення на 380 вольт, спустилися до макету прохідки й відчули атмосферу шахтного середовища.
Кінотеатр на 820 місць і концерти просто неба
Житловий масив «Піонер» жив активним культурним життям. У 1962 році тут відкрили кінотеатр на 820 місць, поруч проходили квіткові виставки, працював стадіон, проводилися концерти. Скульптури в парках, оглядове колесо — усе це створювало атмосферу справжнього міського свята. Нині про це нагадують лише спогади та архівні фото, які краєзнавці зберігають у місцевих групах.
Особливою знахідкою для учасників екскурсії стала фотографії звичайної родини тих років. Завдяки ній можна відчути ту атмосферу, яка панувала у Покровському районі.
Архітектура з ліпниною та червоний асфальт
Вулиці району досі зберігають сліди радянської забудови 1950–60-х років: неокласичні будинки з колонами, ліпниною, широкими проспектами. Дороги вимощували з місцевих матеріалів — червоний асфальт, кварцити, сланці. Будували з того, що було під руками, і це стало унікальною рисою району.
Саме в межах нинішнього району почалась історія промислового Кривого Рогу. Олександр Поль, який відкрив потенціал залізної руди, привів сюди інвесторів із Європи, після чого почалось масштабне освоєння надр. За однією з версій, навіть перший його бізнес пов’язаний із видобутком сланцю у Саксаганських скелях.
“Літераторки 48 паралелі”
Пізнавальний день завершився лекцією про літераторок з «48-мої паралелі», бо саме через цей район проходить одна з умовних географічних вісей міста. Але зміст лекції значно ширший — це розповідь про культуру, літературу, людей і місця, про які не пишуть у підручниках.
«Саме в цьому районі 100 років тому відбулося перше засідання літературної групи. Саме тут працювала драматургиня Марія Ішкова, тут відбувалися фестивалі “Фестиваль Муз” і “Руді тексти”, тут — кафе “Квітка”, де варили каву й редагували “ЛітЗеппелін”», — зазначила Ольга Гончар (Хвостова), літераторка, краєзнавиця, журналістка, головна редакторка “Експерт-КР”.
Відвідувачі лекції не лише дізналися про Таїсію Гаєвську, Ніну Троценко та інших жінок, які поднімали літературний рівень у нашому місті, а й могли почути уривки їх творчості у виконанні Ольги.
Раніше ми писали: Кривому Рогу – 250: Соцмісто – нереалізована мрія радянського модернізму