Є свята, про які всі чули, але не всі розуміють, що за ними стоїть. Поливаний понеділок — саме таке. На перший погляд — звичайна забава: діти бігають із відрами, дівчат обливає вся вулиця, сміх, калюжі й вологі футболки. Але якщо трохи копнути глибше, то з’ясовується: у цьому безтурботному святі ховаються давні язичницькі ритуали, унікальні звичаї та навіть філософія оновлення.
Це не просто понеділок після Великодня. Це — один із днів, коли вода “говорить”.
Що ж це таке — Поливаний понеділок
Цей день іще називають Обливаним або Волочильним (так, саме так — “волочильний”!), і відзначають його на другий день після Великодня. Колись у народі вірили, що саме вода здатна змити з людини все зле — хвороби, біди, стару енергію. А ще вона ніби будить природу після зими — мовляв, окропиш усе навколо — і весна розквітне.
І не думайте, що це вигадки бабусь — традиція обливання сягає ще дохристиянських часів. Давні слов’яни вже тоді знали: без води нічого не зійде. Тож нею й очищались.
Як це виглядало раніше
Сценарій був простий, але веселий: хлопці влаштовували справжнє водяне полювання на дівчат. Обливали не для шкоди, а навпаки — на щастя! Вважалося, що якщо тебе облили — то ти “в обоймі”, і хлопець виявив до тебе симпатію.
Тричі облити дівчину і вигукнути “Христос воскрес!” — це був такий собі ритуал, щось на кшталт освідчення.
У відповідь дівчина дарувала писанку, крашанку або хоча б усмішку — як знак вдячності. Ну, або обіцяла помститися у вівторок 😉
А ще обливали не тільки дівчат. У деяких селах — взагалі всіх підряд: сусідів, дітей, гостей. Вода лилася днями! В кого було більше відер — той і перемагав. Весело, правда?
І це все — лише розваги
Та ні. Було ще багато важливого. Наприклад:
- Хрещеники ходили в гості до своїх хрещених із подаруночками — найчастіше з писанками чи паскою. У відповідь отримували смаколики або пару гривень «на цукерки».
- Куми, кумасі й інші родичі обмінювались гостинцями: паски, м’ясо, яйця. Інколи святковий стіл накривали просто в дворі. І вся вулиця гуляла разом.
Такий собі великодній open-air.
А як же церква на це дивиться
Церква насправді ставиться до цього свята доволі спокійно. Протоієрей ПЦУ Михайло Омелян якось пояснив, що обливання — це більше про народну традицію, а не про релігію.
Так, у церкві водою кроплять паски, святилища й людей — це має символіку очищення. Але на Поливаний понеділок ніхто в храмі нікого не обливає — це вже трохи інший рівень веселощів.
Тож тут усе залежить від того, з яким настроєм ви сприймаєте це дійство. Якщо з позитивом — воно піде на користь.
А що не можна
Є кілька речей, які в народі вважають небажаними в цей день:
- Не працювати. Це час для святкування й радості. Кажуть, що робота в понеділок після Великодня “змиє” усю благодать.
- Не сидіти вдома. Якщо вас запрошують у гості — йдіть! Це не просто застілля, а частина давньої культури спілкування.
Цікаво: не лише ми такі
У Польщі цей день має свою назву — Śmigus-Dyngus. Там хлопці теж обливають дівчат, інколи навіть цілі процесії ходять із водяними пістолетами!
А в Чехії — ще цікавіше: там дівчат “легенько шмагають” плетеною лозою, прикрашеною кольоровими стрічками. Кажуть, що це дарує красу й здоров’я.
В Угорщині теж є подібна традиція, але там до обливання ще й додаються вірші — уявіть собі: хлопець спочатку читає поезію, а потім обливає дівчину. Романтика по-угорськи.
Поливаний понеділок — це не просто веселощі з відрами. Це культурний код, який об’єднує в собі давні вірування, емоції, ритуали й навіть трохи філософії. Тут і про очищення, і про любов, і про радість бути разом. Свято, що триває в наших спогадах, усмішках і мокрих футболках.