Перша у Нікополі кам’яна церква була цвинтарною – поруч знаходилося кладовище вояків. Під час Другої Світової війни вона пережила жорстокі тортури. Почали руйнувати храм “червоні”, а німці добили. Росіяни вже у наш час знищили “паросток відродження” храму… Сьогодні у постійній рубриці “Реконструкція: Нікополь” на Nikopolnews – історія храму Іоанна Дамаскіна. Ми розкажемо цікаві факти про церкву і про те, що вдалося знайти під час розкопок на його місці, покажемо художньо реконструйовані фото, які дозволяють уявити, як виглядала красуня-церква у кращі роки свого життя…
Часто церкву називали Варваровською, а насправді храм було освячено на честь преподобного Іоанна Дамаскіна. Так сталося тому, що день пам’яті святої великомучениці Варвари та святого преподобного Іоанна Дамаскіна збігаються – у православному календарі він відзначається 4 грудня.
Перша у Нікополі кам’яна церква була цвинтарною: історія життя
Перша у Нікополі кам’яна церква Іоанна Дамаскіна була зведена у 1858 році на місці побудованої у 1854 році дерев’яної каплиці. Церква була цвинтарною, поруч з нею знаходилося кладовище, на якому було поховано воїнів, що загинули в роки Кримської війни. Знаходилася вона по вулиці Лапинській, де потім був будинок відпочинку.
Вхід у будинок відпочинку (художня реконструкція фото Володимира Заграничного)
Перший настоятель церкви Преподобного Іоанна Дамаскіна був протоієрей Олександр, який прослужив в ній 42 роки.
У роки Кримської війни 1853-1856 років місто Нікополь та Микитинська переправа були центром перекидання військ та санітарних обозів на фронт. Тут знаходився і шпиталь №30, у якому на лікуванні перебувало близько 5 тисяч поранених та хворих військовослужбовців. 1252 учасники війни та оборони Севастополя назавжди залишилися в нікопольській землі.
До речі, у шпиталі процвітало казнокрадство. Часто померлих начальство видавало за живих, отримуючи за них пайки та гроші. Про це писав у своїй газеті «Дзвон» у Лондоні А. І. Герцен.
У 1919 році «червоні» закрили церкву. Але пізніше «денікінці» відновили в ній службу. Згодом храм передали військовим, які влаштували у ньому склад свого майна та боєприпасів.
Церква Іоанна Дамаскіна. (художня реконструкція фото Володимира Заграничного)
“На дзвіниці засів німецький коригувальник, по ньому і вдарили” – як руйнували церкву
Церкву Іоанна Дамаскіна руйнували двічі. Перший удар стався на початку Другої Світової війни, коли купол дзвіниці був збитий знаряддям Дунайської флотилії. Тоді на дзвіниці засів німецький коригувальник артилерійського вогню, ось по ньому і стріляли.
У роки окупації німці влаштували у храмі склад бойових запасів. Потім у ньому сталася пожежа – практично протягом двох діб лунали вибухи.
До речі, у середині 30-х років у Нікополі почалося інтенсивне будівництво військового містечка. Були побудовані казарми, штаби, житло для командирів, лазня, склади для боєприпасів і зброї. Формально містечко було побудоване для 123-го територіального стрілецького полку. Однак, як стало відомо в кінці минулого століття, коли було розсекречено багато документів, це військове містечко призначалося для розгортання в «день М» (день початку мобілізації) повноцінної стрілецької дивізії. Згідно з таємним мобілізаційним планом Генерального штабу «Червоної» армії, якому було підпорядковано це будівництво, у Нікополі також були зведені нові двоповерхові школи (№ 1, 9 та 10), які на випадок війни планувалося використовувати для розміщення військових частин та шпиталів.
Для складів зброї і боєприпасів, які були привезені у величезних кількостях, були виділені будівлі Спасо-Преображенського собору і церкви Іоанна Дамаскіна.
Світлина зроблена у 1943 році. На ній церква Іоанна Дамаскіна та цвинтар (художня реконструкція фото Володимира Заграничного)
А другим серйозним ударом церкву зруйнували вже німці 1944 року. Зробили вони це для збільшення кругового огляду та обстрілу зенітних батарей «Ерлікон», встановлених на бетонних опорах німецького мосту через річку Лапинку та Дніпро.
Тоді життя храму фактично припинилося.
Церква ще проіснувала у поруйнованому стані десь до 1947-48 років, а потім була зрівняна із землею. Руїни розібрали, коли цю територію приєднали до будинку відпочинку. Основну частину цегли забрали собі місцеві мешканці для будівництва.
На території “Будиноку відпочинку” (художня реконструкція фото Володимира Заграничного)
Будинок відпочинку був зведений в середині 30-х років минулого століття без впливу на храмовий цвинтар.
Там був розбитий невеликий парк, хоча людей продовжували ховати на цьому кладовищі майже до кінця 40-х років. Але так було не довго – в 60-х роках до будинку відпочинку прибудували частину колишнього цвинтаря. Там був побудований літній зал, прокладені доріжки і т.п.
А вже на початку 90-х на кістках загиблих воїнів було побудовано безліч вілл (будинків) з видом на водойму.
Що знайшли під час розкопок на місці церкви Іоанна Дамаскіна у Нікополі
У 2008 році Нікопольські історики провели розкопки залишків фундаменту зруйнованої церкви у формі хреста. Територію храму було тоді розчищено від сміття та встановлено пам’ятний хрест.
Пам’ятний хрест на місці колишньої церкви Іоанна Дамаскіна.
Відкопали ще старий арковий склеп під колишньою церквою. У радянський час над склепом знаходився літній кінотеатр. Ходять чутки, що від цього склепу йдуть старовинні ходи до козацьких катакомб у бік Січі й берега, а також до інших церков.
Катакомби під колишньою церквою
Всередині склепу аркова стеля, у підлозі збоку є ніша, зараз вона порожня. Припускають, що тут могла розміщуватися труна з покійником, і можливо, під цією нішею і беруть свій початок ті самі ходи.
Спроба відродження і російські удари
На початку 90-х років в Нікополі була заснована релігійна громада на честь Іоанна Дамаскіна Дніпровської єпархії Православної Церкви України. В 2005 році громаді була надана земельна ділянка під будівництво храму.
Прилаштоване приміщення під церкву на місці колишнього храму
Служіння відбувалися у прилаштованому приміщенні. Але у 2020 році представники російської церкви в Україні вирішили через суд скасувати рішення Нікопольської міської ради та знести храмове приміщення, руйнуючи тим самим надії на будівництво справжнього козацького храму.
Суд за цією справою затягнувся і на момент повномасштабного вторгнення Росії ще тривав.
Врешті церкву знищили “брати” з боліт. На початку серпня 2024 року російські загарбники зруйнували храм Іоанна Дамаскіна у пристосованому приміщенні. На його відновлення тоді оголосили збір коштів….
Що буде далі? Сподіваємося, це не крапка, а тільки кома, і історія першої кам’яної церкви у Нікополі продовжиться після завершення війни.
Можливо, вам також буде цікаво: Місце на березі Дніпра, яке потопало в паризьких трояндах: колишній парк Пушкіна у Нікополі – історія розквіту і занепаду (фото)