#громадськемісце Світло навіть у темні часи: як на Дніпропетровщині святкують Великдень #дніпро #dnipro

Свята неділя, тепла весняна погода, освячення кошиків, молитви, церковні дзвони та щира віра. Навіть у темні часи громада на Дніпропетровщині зберігає духовні традиції.

Сьогодні християни святкують Великдень. У релігійних установах Дніпропетровської області проходить Пасхальна літургія. Віряни приходять помолитися та освятити кошики. Близько 1000 людей зібрались в Магдалинівці. Редакція сайту 056 побувала на місці, щоб показати, яких традицій дотримуються місцеві жителі та яка атмосфера панує.

Служба в церкві почалася одразу після завершення комендантської години. Вже о 05:15 парафіяни зібралися в будівлі церкви, аби відстояти службу та помолитися за головне.

“Уже котрий рік поспіль ми зустрічаємо Світле Христове Воскресіння серед тяжких випробувань війни та скорбот, що торкнулися синів й доньок української землі. Але і в цих темних днях ми знову славимо Воскреслого з гробу Христа Життєдавця, бо в ньому — наша надія на перемогу, на благодатну силу, що втішить і укріпить”, – сказав храму отець Михаїл.

Багатолітня традиція родин та друзів

Освячення великодніх кошиків пройшло біля церкви з 08:00 до 10:00. Дорослі з дітьми, молодь та люди старшого віку – всі зібралися, як дружня родина. Вони вишикувалися в дві лінії по всій вулиці.

Місцева жителька Дар’я прийшла з рідними та друзями. Вона дотримується цієї традиції з чотирьох років.

“Я ходжу освячувати кожен рік обов’язково. Тільки на початку повномасштабного вторгнення в нас не було такої можливості. А так завжди святимо паски. Привчаю до цього і дітей.

Це світле свято Божого прощення, благословіння, і для нас це одна з найулюбленіших традицій, яку ми чекаємо з року в рік”, – каже жінка.

Вона зазначила, що з вечора напекла пасок, склала кошик. А сьогодні перед походом до храму нічого не їла, навіть каву не пила.

З сусіднього села приїхала Олена. Вона також долучила до цього дітей. Її влаштовує час освячення, бо не вночі. Прибули сьогодні з самого ранку, аби першими посвятити кошики та поїхати додому.

“Подобається сюди їздити. Хоча сильного відчуття свята немає, бо наші найближчі брати і сестри воюють.

Але після того, як отець посвятив паски, на нас добре побризкав свяченою водою, то трохи легше на душі стало…

Приїхали з рідними. Але побачили багато знайомих. Привітали один одного”, – говорить вона.

Що клали у великодні кошики

Цьогоріч люди по-різному оформили великодні кошики. Клали туди домашні паски, крашанки, сало, ковбаси, хрін, сіль, яблука, банани, огірки, зелень, воду та вино. Деякі випікали ягняток. Запалювали свічки.

Накривали кошики різнобарвними або вишитими рушниками. Прикрашали іграшками, квітами та бантами. 

Теплі слова і момент єдності у серці громади

Освячення води супроводжував церковний хор, який ходив з молитвеною піснею. Отець з душею та щедрістю бризкав на присутніх свяченою водою, вітав добрими словами.

“Зі святом. Щоб здоровенькі були й щасливі. Все буде де добре. Добрі справи робіть і подавайте приклад маленьким”, – казав він.

Після освячення люди поступово розходились. Зі світлою душею та піднесеним настроєм йшли додому снідати. Хоч не надовго відволіклися від проблем та турбот, з розуміння, що життя продовжується. Адже Великдень — це не тільки найголовніше свято в житті Церкви, а й символ віри, без якого немислиме буття українців.

Джерело: 056.ua

ДЖЕРЕЛО